В Україні у 2022 році буде побудований новий патронний завод, який має замінити втрачений луганський

В Україні у 2022 році буде побудовано патронний завод. Про це в програмі "Топшоу" телеканалу "Дом" розповів народний депутат України (фракція "Слуга народу") Федір Веніславський.

"Ми впродовж 3 років привели до ладу державні оборонні закупівлі. Ми перекрили всі тіньові схеми в цих оборонних закупівлях. Завдяки тому, що ми на початку лютого цього року затвердили трирічне оборонне планування, вже цього року починається і завершиться будівництво патронного заводу. Він потрібен", — зазначив він.
Як повідомляє Вікіпедія, ЗАТ «Луганський патронний завод» до 2014р був одним з провідних організацій з виробництва обладнання для виготовлення патронів, спортивної та мисливської зброї, а також виробництва, ремонту та продажі різної (крім військової) зброї та комплектуючих у СНД [1].За показниками технічного рівня патрони відповідали найвищій категорії якості.
Історія створення починалась 6 травня 1895 року з офіційного відкриття Луганського патронного заводу. Заснований на території колишнього Луганського чавуноливарного заводу. Новий казенний патронний завод, продуктивністю 100 млн штук патронів на рік, випускав патрони калібру 7,62×54R мм, винайденні російським офіцером полковником Роговцевим. Завод був основним постачальником бойових набоїв для царської армії [1].
Навесні 1918 року більшовики вивезли на схід матеріали, обладнання, інструменти, а також кваліфікованих робітників. Через це підприємство не могло повноцінно функціонувати. Влітку 1918 року працівники заводу оголосили страйк. Спілка фабрично-заводських службовців виступила проти порушення власником підприємства М. Оже-де-Ренкуром умов колективного договору, збільшення робочого дня, зменшення тарифних ставок, невиплати заборгованого заробітку. Лише у вересні заводчанам вдалося отримати зарплатню за квітень і підвищення платні на 20–30 %. При цьому у цей час чисельність працюючих складала всього 600 осіб.
В кінці 1941 року завод був евакуйований в райони Уралу, Сибіру, Середньої Азії та на його базі було утворено 7 заводів. Було виготовлено більше 4 млрд патронів до стрілецької зброї[.
1953 року вперше в СРСР завод почав виробництво принципово нового, високовиробничого обладнання — автоматичних роторних ліній, на базі яких згодом було побудовано декілька комплексно автоматизованих заводів для випуску патронів[1].
Новим етапом розвитку патронного виробництва стало створення у 2002 році ЗАТ «Луганський патронний завод». Нова концепція ЗАТ «ЛПЗ» на поточний момент — розширені номенклатури виробів, що випускаються, користуються попитом на світовому ринку, у тому числі вироби відповідно до стандартів провідних світових виробників патронів з використанням потенційних можливостей роторної технології.
1 червня 2014 року завод було захоплено бойовиками.
28 липня 2014 року українська авіація завдала удар по Луганському патронному заводу, оскільки" терористи доставили на передову першу партію патронів, начебто вироблених на підприємстві"..
За інформацією із соцмереж, Луганський патронний завод нарешті нібито вивезли до Чувашії м.Чебоксари - разом із фахівцями. Але близько 20% обладнання за чутками було вкрадено або дорогою здано на чермет місцевими п'яницями. Повідомлялось, що , наприклад, були такі верстати, які коштували до 9 мільйонів доларів за штуку.

Також, у Вікіпедії повідомляється, що тимчасова слідча комісія Верховної Ради України для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в ЗСУ та підриву обороноздатності держави у період з 2004—2018 роки встановила, що протягом 1998—2002 років на околицях міста Багдад (Ірак), на території підприємства з виробництва різних боєприпасів був побудований новий цех, який за наявною інформацією був оснащений українським обладнанням, що забезпечувало повний цикл виготовлення набоїв для автоматичної стрілецької зброї, зокрема калібру 7,62 мм з продуктивністю виробництва 200 набоїв на хвилину.

У ЗМІ ця афера пов"язувалася із членами команди В. Ющенка.

При цьому, за наявною інформацією, постачання до Іраку технологічного обладнання з виробництва набоїв для автоматичної стрілецької зброї здійснювалося ДП «Луганський верстатобудівельний завод», однак для постачання були використана технологічна лінія для виробництва набоїв, яка була закладена у державний мобілізаційний резерв і зберігалася на вказаному підприємстві. Однак, така лінія в порушенням відповідних процедур вибракувана, з верстатів та обладнання були зняті розпізнавальні клейма (збиті, зрізані чи спиляні: номера, інформація про виробника, країну походження, рік виготовлення, тощо), зняті з обліку та експортовані до Іраку. При цьому, за наявною інформацією, з метою забезпечення монтажу та налагодження виробничої лінії до Іраку протягом декількох років виїжджали біля трьох десятків працівників заводу (виїзди були організовані невідомими особами, але з високим ступенем конспірації — працівників спершу звільняли з роботи (після повернення були поновлені); після чого оформлялися закордонні паспорти та візи, але для поїздок до Сирії або Йорданії; після прибуття у пункти призначення організовувалася їх доставка до Іраку, де такі особи працювали за винагороду у розмірі 1200 доларів США на місяць протягом декількох років (1000 дол. США перераховувалася посередниками адресатам до Луганська, а 200 дол. США вираховувалися на харчування)[4].

Тобто, з отриманої інформації вбачається, що в державному мобілізаційному резерві була закладена і зберігалася технологічна лінія повного циклу виготовлення набоїв для автоматичної стрілецької зброї з високою продуктивністю, на «особливий період», який настав у 2014 році. При цьому, після окупації РФ міста Луганськ, де був розташований патронний завод, з огляду на те, що патрон калібру 7,62 мм станом на 2019 рік належить до числа критичних найменувань для потреб ЗСУ, у держави виникла нагальна потреба розгорнути такий завод для забезпечення виготовлення набоїв для потреб Збройних Сил, однак лінії з виробництва в резерві не виявилось, а закладена фактично була вкрадена[4].