Молоді українські вчені відчувають себе бідними і мріють виїхати за кордон

Журнал "Спільне" опублікував велику саттю Сергія Жабіна, Олени Казьміної і Олександра Василюка "Міграційні наміри молодих учених НАН України: за даними соціологічного опитування 2017 року". Вона свідчить про вкрай тривожний стан відтворення наукових кадрів в Україні, який ставить під загрозу майбутнє країни. Статтю варто прочитати повністю. Тут ми наводимо лише декілька уривків, графіків та діаграм з тексту.

Опитування молодих учених НАН України здійснювалося у квітні — серпні 2017 року шляхом розповсюдження електронних анкет для анонімних респондентів. Загалом в НАН України було опитано 287 молодих учених із 14 відділень і 3 установ при Президії НАН України. При довірчій імовірності в 95% помилка репрезентативності склала 5,6%.

В складній соціально-економічній ситуації Україна втрачає промисловість, інфраструктуру, працездатне населення та науковий потенціал. Так, за даними Держстату, тільки у 2016 році чисельність населення України зменшилася внаслідок природного та міграційного рухів населення (тобто без еміграції) на 176 тисяч осіб, зокрема міського – на 102,7 тисячі, сільського – на 73,3 тисячі (Державна служба статистики 2016: 1). А за інформацією Державної прикордонної служби України упродовж січня — травня 2017 року українсько-російський кордон на в’їзд в Україну перетнуло 1,997 млн осіб, на виїзд з України — 2,165 млн осіб.

З погіршенням економічного стану питання економічної/трудової еміграції працездатного активного населення стає все більш гострим у нашій країні. За період 2012—2017 років гарантований державою борг зріс майже в 4 рази, що збільшує тягар для платників податків (Міністерство фінансів України 2013; Державний та гарантований державою борг України). Середня заробітна в Україні на період січень — вересень 2017 року становила приблизно 259 дол. США (6847 грн), а в грудні 2012 року — 422 дол. США (3377 грн) за тодішнім курсом (Державна служба статистики України 2017: 21, 7).

Як правило, доступними є лише дослідження руху окремих соціальних груп. Наприклад, дотичним до нашої теми є питання освіти в інших країнах. Дослідження показують, що за останні роки стрімко зростає чисельність українських громадян в іноземних університетах: динаміка з 2009 по 2015 рік склала 129%. Якщо порівнювати два останні роки, то приріст складає майже 29%, або ж 13 266 осіб. Причому 2/3 цього приросту склали українці, які навчаються в польських університетах. Більшість українських студентів, що навчаються за кордоном, мігрували, саме щоб здобувати освіту за кордоном з намірами там залишитися на постійне проживання, бо можливості для навчання вдома є, але якість освіти нижча, ніж в країні призначення.

Відповіді респондентів щодо якісної оцінки фінансового стану їхніх домогосподарств дуже песимістичні (рис. 2). Так, тільки 7,7% вважають себе, якщо не заможними, то принаймні забезпеченими. 39,7% опитаних вказали, що мають труднощі з купівлею меблів та побутових приладів, але ми відносимо їх умовно до середнього достатку. Категорія малозабезпечених склала 52,6%. За індексом людського розвитку Україна посідає 84 місце, а Білорусь — 52 (Джахан и др. 2016: 22—23).

Рис. Відповіді респондентів НАН України на питання: «Яке з цих тверджень найбільше відповідає фінансовому стану Вашої сім'ї?» (можливо обрати декілька відповідей).

Розвинені країни, які посідають провідні місця серед економік світу, нині можуть собі дозволити пропагувати «відкриту та вільну науку» й залучати дослідницьку еліту з країн, що розвиваються, та країн третього світу. Академічна мобільність вчених та викладачів ВНЗ вже набула значення стратегічного фактора інтеграції України у світовий освітньо-науковий простір. На наступному рис.показано рівень інтересу респондентів до ряду регіонів світу.

В цілому показники з виїзду за кордон є прийнятними, особливо у с.н.с. Проте привертають увагу деякі проблеми. У більшості аспірантів (57,8%) не було жодних поїздок, хоча для цієї групи вони становлять найбільшу цінність. Річ у тім, що аспіранту важливо не обмежуватися науковим рівнем своєї установи й слід активно встановлювати зв’язки із зарубіжними колегами, які будуть впливати на формування майбутнього вченого. Показники з викладацької діяльності в інших країнах у всіх груп дуже низькі. На те є три причини, на нашу думку. По-перше, економічні можливості молоді щодо тривалих відряджень та проживання в інших країнах. По-друге, юридичні труднощі з оформленням подібних відряджень, навіть для 90 днів, хоча викладацька діяльність звичайно вимірюється за семестрами. По-третє, викладацька діяльність найбільш яскраво показує, наскільки теоретичні знання (для спільного проекту більш важливі практичні навички, здобутки та досвід) українських вчених цікаві світовій науковій спільноті.

Розподіл міграційних намірів молодих учених НАН України зображено на наступному рис. І цифри є тривожними: п’ята частина (18,8%) має сформований намір виїхати за кордон, причому одна шоста частина (15,7%) — на постійне місце проживання. Позитивним із погляду міжнародної мобільності може вважатися показник щодо науковців, які планують побувати за кордоном із науково-освітньою метою та приїхати до України — 32,4%. Проте важливо бути впевненими, що вони дійсно повернуться.

Висновки
1. Соціологічні опитування 201—2017 років показали незадовільний соціально-економічний стан молодих вчених НАН України та стійку тенденцію до його погіршення.

2. Економічні причини є одним з основних факторів обмеження академічної мобільності молодих учених, вплив на свої дослідження якої вони визнають як досить вагомий. Найбільш успішні в грантовій діяльності молоді вчені й ті, що мають досвід відряджень, частіше замислюються над еміграцією.

3. Складний економічний стан науки, низька заробітна плата, несприятливі умови праці, труднощі професійної самореалізації є факторами посилення міграційних намірів молодих вчених.

4. У молодих учених НАН України досить високий рівень намірів щодо трудової міграції, тобто бажання тимчасового підробітку за кордоном та витрачання зароблених коштів на батьківщині.

5. Міграційні наміри українських та білоруських молодих вчених в цілому схожі, зокрема й за економічними причинами, проте українська молодь на сучасному етапі більш схильна замислюватись над виїздом за кордон, через гіршу соціально-економічну ситуацію. Введення більш гнучкої кадрової політики може лише частково компенсувати негативні тенденції.

6. Для української наукової політики необхідна стратегія перетворення міграційних намірів молодих учених на мобільність та налагодження співробітництва з науковою діаспорою.