Українські військові звертаються до Зеленського: "Поверніть гідність і бажання цивільного мобілізуватись"

Зруйнувавши баланс сил, війна створила для Росії нові протиріччя і соціальні конфлікти, при цьому керівництво країни на чолі із Путіним вдало маневрувало і змінювало тактику, що було би цікаво враховувати українському президенту та його оточенню, пише ostrovok.

Наприклад, як пишуть опозиційні російські ЗМІ, примусова мобілізація викликала вибух обурення і поставила в один момент режим на межу кризи тощо.Навіть офіційні півстери фіксували падіння рейтингів Путіна.

На тоді мали місце акції протесту проти мобілізації, в РФ, як повідомляють, опозиційні ЗМІ, пройшло понад 20 збройних акцій - проти того, що солдати били офіцерів, зупиняли ешелони, які везли їх на фронт, організовано залишали свої частини.

Це змусило владу відмовитися від примусової мобілізації та перейти до системи рекрутування найманців, яка не дозволяє різко наростити чисельність армії та випуск військової промисловості, але працює на тривалу перспективу.

І режим вимушено змирився з цим “компромісом”, адже нова хвиля масової мобілізації могла спричинити глибоку соціально-політичну кризу. То ж, почали шукати нові форми.

"Однак і зараз армійські тяготи гостро і тяжко переживаються в траншеях. Легально розірвати договір з армією остаточно війни не можна і, як наслідок, зростає кількість дезертирів, - писав Рабкор. -За даними OSINT-дослідників, до кінця 2024 р. не менше 50 000 солдатів дезертували зі своїх частин. Понад 20000 людей стали жертвами кримінальних переслідувань за ці військові злочини. Для ліберальних інтелектуалів, близьких до ФБК і Юлії Навальної, російські солдати – це лише загроза “демократичної та європейської” Росії майбутнього. Вони розглядаються не як суб'єкт необхідних змін, а лише як «озлоблені і морально знівечені люди», яким потрібна опіка та перевиховання".

"Нам треба буде докласти максимальних зусиль для того, щоб люди, демобілізовані з армії або звільнені з "органів", не збилися в банди, не почали створювати злочинні угруповання", - наводяться слова історика Тамари Ейдельман на Форумі Юлії Навальної .

Якщо ж переміститися в Україну, то хочеться навести пост військового Ігора Райкова:

"До жодного з цивільних у мене немає претензій. Завжди, якщо є можливість відтягнути момент із складним вибором, людина відтягне. Така її природа.

Мене ніхто не примушував. Я мав таку саму можливість загубитись десь в місті і емоційно дистанціюватись від війни, виправдовуючи себе триманням «економічного фронту». Стати до лав - мій особистий вибір.

Але я не обирав стати кріпаком. Або, як писала Аліна Михайлова - бути програним в карти. Я розраховував, що поки є енергія та ресурс добровольців, держава розробить дієвий механізм мобілізації, за яким у кожного чоловіка призовного віку буде своя черга. І тоді у мене не буде питань, чому всі ці спортивні типочки ходять по кавʼярнях, а мобілізують лиш мужиків за 50.

Я вважаю, що модель, за якою я міг би рік воювати, пів року бути вдома, займатись бізнесом, приділяти час дітям та дружині, потім знову рік на війні, потім знову пів року вдома і так далі, є настільки сталою та дієвою, що ворог здувся би одразу, як ми би це прийняли, бо таку націю не перемогти. Де воюють всі і не «ну ще трохи, ще два-три тижні/місяці/роки», а нон-стоп. Де війна є такою ж складовою життя у чоловіків, як робота чи спортзал.

Але такий спосіб ведення війни потребує втричі більше людей, ніж задіяно в обороні зараз. Щоб поки інші на ротації в цивільному житті, між своїми річними БРками, на фронті було кому захищати державу.

Коли я їхав на війну мій старший син був зростом 140 см, зараз - 167. Цих 27 см життя пройшли без мене. Багато дітей вже ніколи не зможуть побачити своїх батьків.

СЗЧ не лише через поганих командирів, СЗЧ - через нерозуміння мобілізованими термінів служби.

Пане Президенте, прийміть нарешті справедливий закон про терміни військової служби та ротацію. Поверніть гідність і бажання цивільного мобілізуватись, поверніть повагу до діючих військових та ветеранів".