Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба про Донбас: Наша ціль - також повернути ці території до складу України, але у жодному разі не на умовах Росії

- Попередня влада у розв’язанні конфлікту на Донбасі робила ставку на посилення міжнародного тиску на Росію з метою змусити її піти звідти. На що робить ставку нова команда у цьому сенсі?

- Ми зосереджені на трьох речах. Перша – це наступальна дипломатія. Це означає, що не ми чекаємо, поки Росія щось запропонує або спробує нав’язати, а пропонуємо, ініціюємо, створюємо ситуації, на які вимушена реагувати Росія, а не навпаки.

Ми запропонували проводити засідання ТКГ навіть в умовах пандемії в режимі відеоконференцій, щоб не дозволити використати пандемію для гальмування процесу. Росія, до речі, спробувала це зробити, заблокувавши доступ СММ ОБСЄ на територію окупованого Донбасу, але загальмувати переговорний процес у ТКГ їм не вдалося.

Ми підвищили статус української делегації і ввели до неї нових членів, очікуючи на взаємність з боку Російської Федерації і змушуючи їх такими чином теж демонструвати інтерес  до діалогу і пошуку рішень.

Ми ввели до її складу представників окремих районів Донецької і Луганської областей з числа внутрішньо переміщених осіб, задаючи, по суті, новий стандарт роботи.

Другий елемент – це посилення міжнародного тиску.

З початку моєї каденції в березні ми спільно з німецькими і французькими партнерами відновили «нормандський» діалог на рівні міністрів - до цього він два роки не відбувався.

Окрім того, відбувся візит масштабної делегації до Берліна, де ми поговорили з міністрами оборони, закордонних справ ФРН і зовнішньополітичним радником канцлера Німеччини.

Сьогодні, коли ми з вами розмовляємо, українська делегація перебуває в Парижі.

- А чому ви не там?

- Лише тому, що міністра закордонних справ Франції Жан-Іва Ле Дріана сьогодні немає в Парижі. Якби у нас з моїм французьким візаві співпали графіки, то сенс летіти був би. 

З цього приводу, до речі, теж розганяється чергова «зрада». Але я останнім часом схиляюся до думки,  що треба припинити хвилюватися за “зради”, тому що я цим завжди дуже переймався і цілу книжку написав, щоб допомогти людям берегти здоровий глузд. Але, схоже, не всі цього хочуть, бо жити в конспірології веселіше.

Але повернімось  до попереднього запитання.

Третій елемент – це різка активізація просування питання Криму на міжнародній арені. Ми зараз дуже серйозно працюємо над тим, щоб вивести Крим з тіні, тому що забувати про нього  жодним чином не можна!

- На вашу думку, така активізація нашої позиції по Донбасу матиме якісь практичні результати? Адже кроків у відповідь з боку Кремля немає, а є лише істерики. Як в МЗС загалом оцінюють реальні цілі Росії на Донбасі?

- Якщо ми послухаємо офіційні заяви про цілі Росії, то вони полягають у сприянні поверненню окремих районів Донецької та Луганської областей до складу України, але, на умовах, по суті Росії.

Наша ціль - також повернути ці території до складу України, але у жодному разі не на умовах Росії.  І довкола цього, власне, і відбуваються всі маневри.

У дипломатії є три основних методи досягнення мети.

Перший  – це щось активно робити, нав’язуючи свій порядок денний, свої ідеї і змушуючи партнера реагувати.

Другий – це нічого не робити, тоді речі, як правило, помирають самі собою або тебе заганяє партнер, який щось робить.

І третій – імітувати, що ти щось робиш, але насправді нічого не робити.

Я не хочу заглиблюватися в минуле, але зараз наша принципова позиція – використання першого методу: наступальна активна дипломатія, ідеї, ініціативи, пропозиції.

Це, на нашу думку, єдиний спосіб створити таку ситуацію, коли Росія  зрештою буде вимушена йти на конструктив, тому що вона теж діє не в ізоляції, і її аргументи про те,  що Україна є неконструктивною, не прагне врегулювання і порушує «Мінськ» виглядають просто абсурдно не самі по собі, а на тлі того, як ми діємо.

Усі наші партнери це бачать і визнають, що ми реально ініціативні, конструктивні, хочемо шукати рішення, і цим у Росії вибивається з рук аргумент про, умовно кажучи, «погану» Україну.

- Тобто  виходить, що «Мінськ» ще не вмер?

- Я б сказав, «Мінськ» ще не вмер, але Україна тримає його на німецько-французькому апараті штучної вентиляції легень. Вибачте за чорний гумор.