42% українських підлітків  не досягли базового рівня з математики - дослідження EdEra та Tokarev Foundation

Міжнародне дослідження PISA‑2022 показало, що 42 % українських підлітків  не досягли базового рівня з математики, повідомляє edera.

Це означає, що діти не можуть порахувати, скільки часу їм потрібно на дорогу від школи до дому чи скільки шматків піци знадобиться на всю компанію.

Пандемія COVID‑19 та повномасштабна війна суттєво вплинули на знання школярів: сьогодні працювати з рівняннями, формулами та задачами їм значно складніше, ніж кілька років тому. Це позначається на критичному мисленні, фінансовій грамотності та на інших сферах життя. Чому так сталося та як надолужити втрати — читайте у статті.

Трохи краще, ніж навмання: як діти складають тести з математики

Рівень математичної грамотності школярів постійно падає. Ось результати національного мультипредметного тесту (НМТ) з математики за 2025 рік:

12 %

учасників не подолали поріг тестування, тобто не відповіли на запитання рівня 5–7 класу — вони не розуміють, що таке 1/4 піци.

Середній бал —

132,5

із 200 можливих.

Лише

5–6

правильних відповідей із 30. І це лиш трохи краще, ніж якби діти просто вгадували відповіді.

12 % — це кожен восьмий учень. До порівняння: з української мови та історії таких всього 1 %, тобто кожен сотий.

Міжнародне тестування PISA-2022 показує схожу картину:

42 %

українських підлітків не досягли базового рівня з математики. Тобто не можуть в побуті порахувати свої витрати в магазині, приготувати страву за рецептом чи зрозуміти, як швидко вдасться виплатити кредит.

Лише 3 %

українських школярів досягають найвищих рівнів з математики, тобто лише кожен 33-й учень.

Невтішні результати НМТ за 2023–2024 роки підтверджують тренд: кількість учнів та учениць, які набирали максимальні 200 балів, скоротилася на 40 % — з 1905 до 1131. Простими словами: ми втрачаємо таланти, а значна частина дітей опановує лише найпростіші математичні навички.

Більше ніж бали: наслідки слабких математичних навичок

Якщо учні та учениці не знають математики, наслідки виходять далеко за межі школи. Ось що це означає на практиці:

Фінансова грамотність під загрозою. Десятикласники ледве набирають 3 з 12 балів на тестах¹, а молодь 18–19 років демонструє найнижчий рівень математичних навичок серед дорослих — 10,1 за індексом OECD². До прикладу, для людей старше 60 років цей показник — 11,6, а от у групі  25–34 роки він вже складає 12,7. Це безпосередньо впливає на здатність керувати особистим бюджетом.
Критичне мислення слабшає. Молодь все гірше аналізує інформацію, і лише 11 % українців можуть досконало відрізнити правду від сумнівного контенту³.
Математика — це фундаментальна навичка розвитку, поруч з емоційними, безпековими чи самоідентифікаційними уміннями (за дослідженнями UNICEF).

Крім того, тривале навчання математики у підлітковому віці (14–18 років) підтримує пластичність нейронних мереж⁴. А от без неї гіршає здатність планувати та приймати рішення. Наприклад, у Великій Британії, де діти після  16 років можуть не вчити математику взагалі, провели дослід. Результати показали, що підлітки, які припинили займатися нею після 16 років, мали нижчий рівень GABA — хімічної речовини, критично важливої для розвитку мозку й когнітивних функцій.

Якщо ж дивитися ширше, це впливає  і на економіку, і на державу загалом:

Інтерес до технічних наук спадає. Триває четвертий рік технологічної війни, а кількість заяв на фізику та математику серед абітурієнтів ЗВО становить менше як 5 % від заяв на менеджмент. Це зменшує здатність країни захищатися від сучасних загроз.
Математика стимулює економічний ріст⁵. У країнах, де діти мають вищий рівень когнітивних навичок, економіка щороку росте на 0,6–0,7 % швидше, ніж там, де ці навички в учнів та учениць слабші.

Тож знання математики — не про оцінки в шкільному журналі, а про реальні спроможності дітей. Це визначає, як розвиватиметься їхній мозок, чи вмітимуть вони критично мислити, чи зможуть в майбутньому керувати власними грішми й бути крутими фахівцями, що посилять економіку своєї країни.

Чому діти насправді не знають математику: дослідження EdEra і Tokarev Foundation

То чому школярі та школярки втратили інтерес до математики? Потенційних причин багато:

Діти вчать теорію, але не розуміють, як це стосується життя, — не можуть уявити, як алгоритми визначають політ літака чи маршрути Google Maps.
Учителі теж не завжди бачать глибину матеріалу та його практичну цінність;  їм потрібні зрозумілі інструменти, щоб пояснювати теми дітям.
Нестача вчителів математики, фізики, хімії — гостра проблема, озвучена МОН.

Проте щоб не припускати, а справді розібратися команда EdEra за підтримки Tokarev Foundation провела комплексне трирівневе дослідження. У ньому ми поєднали одразу кілька підходів — від аналізу загальнонаціональних тенденцій до безпосереднього досвіду вчителів і учнів. Тож що ми зробили:

проаналізували результати ЗНО з математики та природничих наук за 2008–2018 роки, НМТ 2022–2024 років і дані PISA-2022;
провели глибинні інтерв’ю з учителями математики з різних регіонів України;
проаналізували діагностичні тести учнів 5-х, 7-х і 10-х класів у межах проєкту подолання освітніх втрат від БФ «savED».

Всього було три етапи, і ось, що ми дізналися:

Результати першого етапу (аналіз тестових даних) підтвердили масовий характер проблеми: кількість учнів, які набирають високі бали з математики, зменшилася, а от «провалів» серед випускників навпаки побільшало. Зокрема, НМТ-2022 мало 10 завдань, з якими не впоралися понад 50 % учасників — задачі на геометричну прогресію, спрощення тригонометричних виразів, обчислення елементів трапеції тощо.

Другий етап (інтерв’ю з учителями) дозволив вийти за межі статистики й підтвердити чи спростувати гіпотези з першого етапу дослідження. Також вдалося виявити зміни в мотивації й психологічному стані дітей під час пандемії та війни. В інтерв’ю взяли участь вчителі державних і приватних шкіл, закладів із міст та сільської місцевості, а також репетитори — щоб картина була цілісною.

Третій етап (аналіз діагностичного тестування учнів 5-х, 7-х та 10-х класів у межах проєкту подолання освітніх втрат від БФ «savED» «Вулики») дозволив заміряти освітні втрати й визначити найбільш проблемні теми різних вікових груп. А також простежити, які теми все ще складно засвоюють навіть після компенсаційного навчання.

Отже, ми дослідили і макрорівень, і мікрорівень: від загальних цифр до конкретних тем. І тепер можемо продемонструвати, коли й чому починаються проблеми з математикою.

Критичні втрати: як 6 клас впливає на успішність у старшій школі

Саме в 6 класі діти напрацьовують базові математичні навички, від яких залежатиме успішність у старшій школі. Наприклад, учні розбираються зі звичайними дробами та відсотками, пропорціями та масштабом, від’ємними числами тощо. Без цих тем не тільки подальша математика, а й природничі науки будуть незрозумілими.

Ось як це працює: незасвоєна тема → наслідки для навчання:

Додавання і віднімання дробівз різними знаменниками

Труднощі зі спрощенням дробово-раціональних виразів у 7–8 класах

Від’ємні числа

Плутанина при розкритті дужок і розв’язуванні рівнянь

Відсотки

Проблеми з задачами на відсоткові концентрації в хімії та з фінансовими задачами в економіці

Пропорції та масштаб

Ускладнення при вивченні фізики та географії

Можемо сказати, що 6 клас закладає основи математичної освіти. До цього у 5-му повторюють чимало з початкової школи, а от в 7-му різко зростає навантаження — додаються нові предмети та складніші теми. Ті, хто не засвоїв базові знання в 6-му, у 7-му відчувають серйозні труднощі.

Математика — основа STEM-предметів, тож без неї дитина фактично втрачає можливість повноцінно реалізувати себе у природничих науках і технологіях. Недарма в IT-сфері роботодавці нарікають, що молоді часто бракує базових аналітичних навичок. Коріння цієї проблеми — у школі, у тих самих не вивчених дробах і рівняннях.

«Ми вже четвертий рік живемо в умовах технологічної війни, коли математичні навички напряму пов’язані з економічним зростанням  і національною безпекою. Україна не може дозволити собі ще одне покоління дітей, які вважають, що в них немає хисту до математики, тоді як насправді їхній досвід навчання не завжди давав змогу розкрити власний потенціал».