Гарячі новини

Німецькі інтелектуали написали звернення та заявляють, що «продовження війни в Україні – не вирішення проблеми»

«Продовження війни в Україні – не вирішення проблеми», – пишуть у зверненні міжнародній спільноті німецькі інтелектуали.
Це Якоб Аугштейн (публіцист), Річард А. Фальк (професор міжнародного права), Свенья Фласспелер (філософ), Томас Фейт (професор економіки сільського господарства), Йозеф Хаслінгер (письменник), Еліза Ховен (професор кримінального права), Олександр Клюге ( режисер і автор), Крістоф Менке (професор філософії), Вольфганг Меркель (професор політології), Юліан Ніда-Рюмелін (філософ), Роберт Пфаллер (філософ), Річард Д. Прехт (філософ), Джеффрі Сакс (професор економіки) ), Міхаель фон дер Шуленбург (колишній дипломат ООН), Едгар Сельге (актор), Ілля Троянов (письменник), Еріх Вад (генерал у відставці, колишній військовий радник Ангели Меркель), Йоганнес Варвік (професор міжнародної політики), Харальд Вельцер ( соціальний психолог), Ранга Йогешвар (науковий журналіст), Джулі Зе (письменниця).
Підписанти листа вважають, що «цілі цієї війни стають дедалі туманнішими», а перемога України «нереальна».
 

"Перед Європою стоїть завдання відновлення миру на континенті та його забезпечення в довгостроковій перспективі. Це вимагає розробки стратегії якнайшвидшого припинення війни.

Частково завдяки масштабним економічним санкціям та військовій підтримці з боку Європи та США Україна поки що змогла захиститися від жорстокої російської загарбницької війни. Що довше тривають заходи, то незрозумішим стає, однак, яка військова ціль з ними пов’язана. Перемога України з відвоюванням усіх окупованих територій, включаючи Донецьку та Луганську області та Крим, військові експерти вважають нереальною, оскільки Росія переважає у військовому відношенні та має можливість подальшої військової ескалації.

 

Тому західні країни, які підтримують Україну у військовій сфері, повинні запитати себе, до чого саме вони прагнуть і чи (і на який термін) поставки зброї все ще є правильним шляхом. Продовження війни з метою повної перемоги України над Росією означає, що ще тисячі жертв війни гинуть за мету, яка не здається реальною.

Більше того, наслідки війни вже не обмежуються лише Україною. Його продовження спричиняє масові гуманітарні, економічні та екологічні надзвичайні ситуації у всьому світі. В Африці насувається голод, який може коштувати мільйонам життів. Швидке зростання цін, нестача енергії та продовольства вже призвели до заворушень у багатьох країнах. Якщо війна триватиме після осені, дефіцит добрив також матиме глобальний вплив. Очікується висока кількість жертв та дестабілізація глобальної ситуації. Ці загрозливі драматичні наслідки також обговорюються на міжнародному політичному рівні (Велика сімка, ООН).

Захід має об’єднатися, щоб протистояти агресії Росії в Україні та подальшим заявам про реванш. Але продовження війни в Україні проблему не вирішить. Нинішній розвиток подій щодо залізничного транзиту до російського ексклаву Калінінград і заява Путіна про поставку в Білорусь ракетних комплексів з ядерним потенціалом показують, що ризик ескалації зростає. Захід повинен зробити все можливе, щоб сторони найближчим часом прийшли до рішення шляхом переговорів. Тільки вона може запобігти війні на виснаження, що триває роки, з її фатальними локальними та глобальними наслідками, а також військовій ескалації, яка може досягти використання ядерної зброї.

Переговори не означають, як іноді припускають, диктувати капітуляцію Україні. Не повинно бути миру, який диктує Путін. Також переговори не означають вирішувати щось через голови тих, хто бере участь. Скоріше, міжнародне співтовариство має зробити все можливе, щоб створити умови, за яких переговори взагалі можливі. Це включає твердження, що західні суб’єкти не зацікавлені в продовженні війни і відповідно адаптують свою стратегію.

Це також включає готовність на міжнародному рівні забезпечити умови припинення вогню та результати мирних переговорів, які можуть вимагати високого рівня відданості. Чим довше затягується війна, тим більше потрібен міжнародний тиск, щоб відновити готовність обох сторін до переговорів. Захід має докласти всіх зусиль, щоб переконати уряди Росії та України припинити військові дії. Економічні санкції та військова підтримка мають бути інтегровані в політичну стратегію, спрямовану на поступову деескалацію до припинення вогню.

На сьогоднішній день міжнародне співтовариство, зокрема основні західні гравці, не докладало узгоджених зусиль для початку переговорів. Поки це не так, не можна вважати, що домовленість неможлива і, зокрема, Путін не хоче вести переговори. Воюючі сторони, що висувають максимальні вимоги або категорично відмовляються від мирних переговорів, не є незвичайною відправною точкою в конфліктах, що зайшли в глухий кут. Поки що хід переговорних спроб свідчить про початкову готовність досягти згоди з обох сторін із наближенням поставлених цілей. Лише великий дипломатичний наступ може вийти з глухого кута.

Початок переговорів не виправдовує військових злочинів. Ми поділяємо прагнення до справедливості. Однак переговори є необхідним засобом запобігання локальним стражданням і наслідкам війни в усьому світі. З огляду на загрозу гуманітарних катастроф і явний ризик ескалації, вихідну точку для відновлення стабільності необхідно знайти якомога швидше. Тільки призупинення бойових дій створює для цього необхідний час і можливість. Важливість мети вимагає від нас протистояти цьому виклику та робити все можливе, щоб забезпечити якнайшвидше припинення вогню та початок мирних переговорів – і утримуватися від усього, що стоїть на шляху до досягнення цієї мети.

 

" Усі ви, Варвіки, Вади, Клюгеси, Прехти, Йогешвари, Зехи та Ко. нарешті йдіть до біса зі своїми пораженськими "порадами". До побачення",– коментує посол України в Німеччині Андрій Мельник.