ХАМАС звільнить 33 заручники. Ізраїль – сотні палестинських ув'язнених
ХАМАС звільнить 33 заручники. Ізраїль – сотні палестинських ув'язнених, ситуацію аналізує Медуза.
На першому етапі, який розрахований на шість тижнів, буде встановлено режим припинення вогню та повернуться додому 33 із 98 ізраїльтян, яких утримують у заручниках у секторі Газа, насамперед жінки, діти та люди похилого віку. За ізраїльськими даними, більшість із них живі — але серед цих 33 заручників є й загиблі, чиї тіла залишаються без поховання
Ізраїль в обмін звільнить із в'язниць кілька сотень палестинців, насамперед жінок та неповнолітніх. За даними дубайського телеканалу «Аль-Арабія», за кожного заручника з числа цивільних буде звільнено по 30 ув'язнених, за кожного військовослужбовця — по 50. Серед палестинців, що звільняються, будуть засуджені за тероризм.
Перший обмін, як очікується, відбудеться у неділю, 19 січня.
Протягом першого етапу операції ізраїльські війська поступово покинуть густонаселені райони сектора Газа, зокрема так званий коридор Нецарим — кордон, який розділяє сектор на північну та південну частини. Жителі півночі, евакуйовані на південь, матимуть можливість повернутися до своїх будинків. Перевірятимуть їх на наявність зброї при цьому представники Катару та Єгипту. Також мають значно зрости постачання гуманітарної допомоги – до 600 вантажівок на день.
На цей період ізраїльські війська залишаться у буферній зоні на території сектору Газа не далі ніж 700 метрів від кордону. Також вони залишаться у Філадельфійському коридорі – смузі землі вздовж кордону між сектором Газа та Єгиптом. Ізраїльська сторона неодноразово заявляла, що контроль над цією територією для неї принципово важливий, оскільки через кордон ХАМАС може контрабандою отримувати зброю.
Другий етап операції також розрахований на шість тижнів. Його умови ще не погоджені, переговори мають тривати протягом першого етапу. Сторони не взяли на себе зобов'язання зберігати режим припинення вогню після першого етапу. Посередники – Єгипет, Катар та США – дали лише усні гарантії, що скористаються своїм впливом на обидві сторони, щоб не допустити відновлення бойових дій.
Передбачається, що на другому етапі ХАМАС звільнить усіх заручників, у тому числі чоловіків-військовослужбовців. Ізраїль в обмін звільнить ще кілька сотень палестинців. Другий етап має завершитися повним виведенням ізраїльських військ із сектору Газа.
Деяким із звільнених палестинців заборонено буде з'являтися на Західному березі Йордану, а деякі взагалі мають бути депортовані з Палестини до інших країн (імовірно, головним чином до Катару та Туреччини).
Серед палестинців, яких випустять на волю, не буде Марвана Баргуті — одного з лідерів руху ФАТХ та найпопулярнішого політика Палестини, який відбуває в Ізраїлі довічний висновок за тероризм. ХАМАС у рамках угоди намагався отримати тіло загиблого лідера руху Ях'ї Сінвара, але Ізраїль відповів відмовою.
ХАМАС фактично збереже владу у секторі Газа
На третьому етапі (приблизно через три місяці після набуття чинності угоди) має початися відновлення сектору Газа. Очікується, що протягом трьох-п'яти років курируватимуть цей процес Єгипет, Катар, ООН та інші держави та міжнародні організації.
В угоді нічого не йдеться про будь-які політичні та адміністративні зміни в Газі. Тобто Ізраїль мовчазно визнав, що на найближчий час ХАМАС залишається фактичною владою в секторі і саме з ним доводиться домовлятися про долю заручників, територіальний контроль та гуманітарну допомогу.
Ще до офіційної публікації умов угоди цей факт викликав різке невдоволення деяких ізраїльських політиків, зокрема лідерів ультраправого крила правлячої коаліції — міністра національної безпеки Ітамара Бен-Гвіра (партія «Єврейська міць») та міністра фінансів Бецалеля Смотрича (партія «Релігійний сіонізм») . Вони та їхні прихильники наполягають, що будь-яка угода з ХАМАС означає фактичну поразку Ізраїлю та дає терористам можливість відновити сили та влаштувати новий напад, подібний до атаки 7 жовтня 2023 року.
Прем'єр Біньямін Нетаніягу неодноразово говорив, що однією з цілей війни, поряд зі звільненням заручників, є повне знищення ХАМАС.
Бен-Гвір пообіцяв, що у разі схвалення правочину його партія готова залишити правлячу коаліцію. За його словами, у попередній рік йому неодноразово вдавалося такими погрозами зірвати угоду. Його відхід означав би втрату коаліцією більшості в кнесет і падіння уряду Нетаніягу. Прем'єру доводилося відмовлятися від перемир'я з ХАМАСом, щоб зберегти владу.
Однак до кінця 2024 року до коаліції приєдналася партія «Праві державники», і тепер вона зможе зберегти більшість навіть у разі відходу Бен-Гвіра. Якщо ж Смотрич піде за закликом Бен-Гвіра і також залишить коаліцію, уряд, швидше за все, має вирушити у відставку.
Щоб угода набула чинності, її має схвалити спочатку військово-політичний кабінет (комісія у складі уряду на чолі з прем'єром), а потім увесь уряд. Нетаніягу наперед заручився необхідною більшістю на цих голосуваннях.
Після цього буде офіційно опубліковано список палестинських ув'язнених, що звільняються, підготовлений міністерством юстиції Ізраїлю. Протягом 48 години будь-який ізраїльтянин зможе оскаржити у Верховному суді звільнення будь-якого з них. Такі апеляції майже напевно будуть — і майже напевно відкинуть суд, як це вже не раз траплялося при колишніх обмінах. Після цього сторони зможуть розпочати реалізацію угоди.
Ключову роль у укладанні угоди відіграв Дональд Трамп
Після своєї перемоги на виборах президента США у листопаді 2024 року Трамп зробив кілька різких заяв щодо ситуації на Близькому Сході. Їхній загальний зміст зводився до того, що ХАМАС має звільнити ізраїльських заручників до його інавгурації, яка відбудеться 20 січня 2025 року.
Серед заручників, які залишаються в Газі, сім мають американське громадянство.
Трамп призначив своїм спецпосланцем на Близькому Сході бізнесмена та старого друга Стіва Уіткоффа. Той брав участь у останньому раунді непрямих переговорів між Ізраїлем та ХАМАС разом із офіційними представниками держав-посередників — Єгипту, Катару та США.
Імовірно, саме загрози Трампа зробили ХАМАС поступливішим і допомогли вивести переговори з глухого кута, в якому вони перебували більше року. Щодо Ізраїлю, Трамп, ймовірно, зміг переконати Нетаніягу (вони вже близько 40 років підтримують дружні стосунки) піти на зустрічні поступки задля досягнення стратегічних цілей.
Однією з таких цілей може бути спільне протистояння Ірану. Інший – нормалізація відносин Ізраїлю з арабським світом. У перше президентство Трампа (2017–2021) за його посередництва було підписано так звані угоди Авраама — вони включали нормалізацію відносин Ізраїлю з ОАЕ, Бахрейном, Марокко та Суданом.
2023 року, перед нападом ХАМАС 7 жовтня, йшли переговори про нормалізацію відносин із Саудівською Аравією. З початком війни у Газі вони були заморожені. Згодом спадкоємець і фактичний правитель Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман заявляв, що вважає створення палестинської держави умовою відновлення процесу нормалізації.
Підсумки війни підбивати рано. Але все ж таки деякі з них
Війна розпочалася з нападу ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року. Тоді загинули близько 1200 ізраїльтян, понад 250 було захоплено та відвезено до Гази.
Ізраїль у відповідь розпочав військову операцію «Залізні мечі». За даними міністерства охорони здоров'я Гази, підконтрольного ХАМАСу, за час війни загинули понад 46 тисяч жителів сектору. Відомство не робить відмінностей між цивільним населенням та бойовиками. За даними Армії оборони Ізраїлю, було вбито близько 17 тисяч терористів ХАМАС (загалом їх було, за різними оцінками, від 20 до 40 тисяч). Бойові втрати Ізраїлю становили близько 1000 осіб.
Без малого 2 мільйони людей — майже все населення сектору Газа — змушені були залишити свої будинки. Смертність значно зросла внаслідок нестачі чистої води, їжі та доступу до медичної допомоги. Більше 60% будівель у секторі повністю зруйновано або значно пошкоджено.
- Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы получить возможность отправлять комментарии