Залучення громадян країн Африки як трудових мігрантів в Україну. Цо це означає і чи є потреба?

Особливий резонанс викликала заява глави Офісу Президента Кирила Буданова про залучення Україною жителів Африки . Ця заява стосується залучення громадян країн Африки як трудових мігрантів для боротьби з кадровим голодом в українській економіці, а не для участі у бойових діях.

Ця ініціатива спрямована на перегляд списку країн «міграційного ризику» для спрощення легального працевлаштування в цивільному секторі, на тлі паралельного процесу вербування африканців російською стороною для участі у війні.

А СБУ та МЗС доручено переглянути список країн «міграційного ризику», який визначає правила в'їзду та легалізації іноземців.

«Десь два чи три тижні тому я проводив велику нараду щодо наших взаємин з Африкою. Протокольним рішенням було доручено МЗС та СБУ терміново опрацювати зміни до списку країн міграційного ризику», — заявив голова ВП під час зустрічі у CEO Club.

Буданов зазначив, що жорсткий підхід частково пов'язаний із ризиками нелегальної міграції, оскільки частина іноземців після отримання документів залишає роботодавців або використовує Україну як транзитну країну для подальшого переїзду.

Які країни можуть увійти до українського "міграційного списку" і чи увійдуть туди такі країни, як Сомалі, Конго чи ЦАР, глава Офісу президента не уточнив.

"Насправді ця дискусія взагалі поки що безпредметна. Тому що теза «Україні не вистачає робочої сили, а тому треба її звідкись ззовні завозити» — далеко не така очевидна, як здається, — коментує Страна. — Спочатку проблему варто розбити на дві дуже різні частини.

Перша – проблема із робочою силою під час війни. Вона справді є і причини її очевидні: мільйони людей поїхали за кордон, частина чоловіків в армії, частина ховається від мобілізації додому. Нестача певною мірою компенсується за рахунок припливу переселенців з прифронтових та захоплених територій, а також за рахунок тих, хто працює на віддаленні. Але це цілком проблеми не вирішує.

Тому вже понад рік мусується тема «роботодавці хочуть залучати іноземних працівників». Однак, як ми вже писали, (https://t.me/stranaua/217689) подібні приклади поки що носять одиничний характер. З одного боку, через організаційно-нормативні складнощі (особливо якщо йдеться відразу про сотні працівників). З іншого боку – Україна, що воює, із середньою зарплатою близько $650 до відрахування податків не така вже приваблива для трудових мігрантів. Тим більше, що вони мають можливість поїхати в багато інших країн, де війни немає, а зарплати значно вищі.

Друга частина – це проблеми із робочою силою після завершення війни. Однак вона багато в чому надумана. Насамперед – невідомо скільки взагалі потрібно буде працівникам України після закінчення бойових дій. Відповідь на це питання залежить від того, в якому обсязі очікуються інвестиції на відновлення країни. Якщо їх, наприклад, практично взагалі не буде (а такий варіант, до речі, можливий), то й тих людей, які зараз перебувають на території України, буде занадто багато для підтримки життєдіяльності галузей, що вижили після війни. Якщо потік інвестицій буде невеликий, то цілком можливо і тих чоловіків, які перестануть ховатися від мобілізації або демобілізуються з армії. Якщо інвестиції потечуть і буде створено багато робочих місць із добрими зарплатами, то цілком імовірно, що повернеться дуже багато українців з-за кордону. Іншими словами, після війни не стоятиме питання про нестачу робочої сили в Україні. Стоятиме питання про те, скільки нових робочих місць буде створено і які там будуть зарплати. І якщо нові робочі місця активно створюватимуться і платитимуть там добре, то, звичайно ж, в першу чергу потрібно зробити ставку на повернення наших громадян, а не на завезення мігрантів.

Хоча, безумовно, питання не лише у зарплатах, а й у загальному повоєнному стані держави. Якщо в Україні наростатиме правове беззаконня, країну захлисне вал криміналу, а військові спробують перетворитися на «польових командирів», поставивши під свій контроль цілі міста та регіони, то зрозуміло, що в таке «європейське Сомалі» ні українці не повернуться, ні трудові мігранти не поїдуть. Та й інвестицій жодних не буде.

Зрештою, говорячи про ринок праці не можна забувати про глобальні технологічні зміни. Роботизація та масове впровадження систем штучного інтелекту, як заявляють експерти та підприємці (наприклад, Ілон Маск (https://t.me/stranaua/232926)), вже найближчим часом може призвести до масового скорочення робочих місць у багатьох галузях. І це ще одна причина не поспішати із залученням іноземної робочої сили.

Однак питання про завезення мігрантів може постати не з економічних, а з політичних причин – у процесі переговорів щодо вступу до Європейського Союзу. ЄС постійно намагається "перерозподіляти міграційний тягар" між різними країнами. А тому цілком може виставити Україні однією з умов вступу прийом мігрантів за затвердженими квотами. Щоправда, з урахуванням різко негативного настрою з цього приводу громадської думки в Україні продавити таке рішення буде дуже непросто. Тим більше, що перед очима є приклад східноєвропейських країн, які подібні спроби ЄС регулярно та успішно відбивають уже багато років".