Сергій Рахманін: Після перемоги на нас чекає перебудова політичного рельєфу. Існуючі партії або оновляться, або зникнуть

Про те як може змінюватись український політикум "Українській правді" розповів журналіст Сергій Рахманін – член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки та колишній голова фракції "Голос".

Дуже складно говорити сьогодні, що буде з електоральним полем України у повоєнний час, але ми можемо робити певні припущення

Я би не переходив на конкретні партії з усталеними назвами. Я би сказав так, що на нас чекає перебудова політичного рельєфу і перебудова політичної партійної складової.

Я думаю, що партії в тому вигляді, в якому вони існували, будуть переживати або оновлення, або зникнуть.

Будуть створюватися нові об'єднання і буде інше ставлення до партійного будівництва, до ролі партії в політичному процесі.

Тобто партії, до яких ви звикли, в тому вигляді, в якому вони існували, з тим ядром, до якого ми звикли – їх, думаю, що не буде.

Ми будемо свідками народження нового партійного будівництва, і, можливо, багато що нас буде дивувати. – Як у нас взагалі створювався партійний рух, з самого початку? Була одна партія, яка називалася Комуністична партія Радянського Союзу з її передовим загоном в Україні – КПУ. І от почалася перебудова.

Все почалося з Народного руху України, тобто структури, яка на той момент ще була не партією, а, скажімо так, об'єднанням, опозиційним рухом, який у себе всмоктував усе те, що було противагою КПУ.

Там були від прихильників інтегрального націоналізму до просто екологічних активістів. Тобто весь протестний електорат, весь протестний рух зібрався в одному об'єднанні. Потім він почав дробитися.

Далі на якомусь етапі це фактично перетворилося на певний бізнес. От чому в нас така велика кількість партій. Це пов'язано з двома причинами суб'єктивними.

Перше: кожен політик бачив себе президентом і, відповідно, мало що міг робити зі своїм марнославством, тому вважав за потрібне мати свою партію і твердо вірив у те, що він приведе її до вищого законодавчого органу. А друге: це був інструмент. Тобто партіями фактично можна було торгувати.

У нас величезна кількість партій, які існують тільки у відповідних реєстрах–

Які потім перекуповуються?

– Так, перекуповуються, тому що так простіше. Наближаються вибори, тобі не треба створювати партію, ти просто купив під ключ – і все. Я думаю, що зараз це буде переглядатися. Чому? Тому що буде новий підхід до партій.

Шо маю на увазі? Будуть інакше вибудовуватися запити суспільства. Умовно кажучи, точно буде запит на партію, яка буде об'єднувати військових або учасників бойових дій.

Одразу скажу, що не всі з них зможуть реалізуватися як політики, але запит суспільства на таких людей точно буде. Це перше.

Друге, значно мінімізується запит на проросійський порядок денний. Думаю, що ми отримали дуже серйозне щеплення від проросійського порядку денного. І як би це жорстоко не звучало, чим довше війна триватиме, тим сильнішим буде це щеплення.

Третій момент, який точно буде впливати на зміну правил гри – будуть набагато менше впливати на створення партій і на електоральний вибір олігархи. Через те, що війна послабила їхній вплив.

Безумовно, вони будуть пробувати впливати – і ті, хто залишився з цього цеху, і ті, хто спробує натомість прийти на їхнє місце.

Війна – це така штука, після якої буде хотітися не стільки відновлення, скільки оновлення.

Відповідно захочеться нових ідей, нових облич. Це не буде абсолютним, але це буде достатньо масовим запитом.

Це я говорив про позитивні речі. З негативних – думаю, що буде дуже багато суперечок і багато дублення.

Мені би дуже хотілося, щоб якась така злагода єднання, яка здебільшого спостерігається в суспільстві під час війни, щоб це залишилося в повоєнний час.

Але, як показує досвід інших країн і наш власний досвід після якихось стресів – суперечностей буде більше, і на це, на жаль, буде витрачатися більше сил і часу, дорогоцінних зусиль і дорогоцінного часу, ніж того вимагатиме ситуація.

Тобто з'ясовування стосунків, інколи навіть агресивне нав'язування своєї точки зору – все це буде. І популізм теж нікуди не дінеться, популісти будуть.

– Як показує світовий досвід, популістів багато може з'явитися…

– Буде знову запит на промовців, на тих, хто буде харизматичним, гарним, красномовним промовцем.

Але я думаю, що в тому вигляді партійна складова, як вона існувала до сьогодні, вона перестане існувати.

Тут питання тільки в тому, як чинний на той момент президент, як чинна влада буде намагатися впливати на це. Чи наскільки їй це вдасться.

– Що ви маєте на увазі?

– Що ми маємо на сьогодні? Достатньо непогано організовану країну. Набагато краще організовану, ніж, наприклад, вважали наші партнери, і набагато краще організовану, ніж думали наші вороги.

При всіх нюансах, у нас буквально за дні вирішуються питання, які раніше вирішувалися місяцями. Якщо в довоєнний час ламалася труба, і ви протягом трьох тижнів намагалися подати заявку, то сьогодні у нас ремонтуються енергосистеми після жахливих обстрілів протягом тижнів, днів, а інколи годин.

Тобто ми демонструємо достатньо стійку систему управління державою в різних сферах. Це стосується як військових підрозділів, так і комунальних служб.

І це означає, що зараз держава працює одноманітно. Але це стосується не тільки виконавчої влади, чи якоїсь практичної сфери, це стосується і решти.

У нас абсолютно зачищений інформаційний простір. У нас є марафон єдиних новин – і все. У нас є президент і його партія – і все.

Бажання залишити так, як є, і в повоєнному часі, напевно, у певної кількості людей залишиться.

– У владних людей?

– Про владу і говорю. Наскільки їм це вдасться, і наскільки цьому буде опиратися суспільство, от від цього буде залежати і швидкість нашої відбудови і розбудови нашої оновленої політичної структури і партійної структури теж.

В умовах війни це справді спрощує боротьбу з ворогом. В умовах миру це буде гальмувати розвиток держави.

Прагнення таке точно буде. Наскільки воно буде серйозним, я не беруся судити. Давайте доживемо спочатку до перемоги.