Гарячі новини

Одеситка "заморочилась" і пошукала у відкритих джерелах, як європейські країни готуються до можливого прямого конфлікту з РФ

Я тут заморочилась, і пошукала у відкритих джерелах інформацію про те, як європейські країни готуються до можливого прямого конфлікту з Росією, пише у Фейсбук одеситка Zoya Kazanzhy .
 
Вона пише: "Як так сталось, що Росія, Іран та Північна Корея, перебуваючи під санкціями, продовжують випускати ракети, а ми, маючи у союзниках досить сильні країни Європи (про США навіть не будемо, новини читаємо ж), не випускаємо не те, що достатню кількість, а навіть хоч якусь.
Мільярдні оборонні контракти. Найбільший бюджет на оборону, щоденні донати людей, як би вони не зменшувалися, але ж ми з вами все одно надсилаємо гроші на ЗСУ. І?
З одного боку, за чотири роки війни Україна зробила величезний крок по захисту своїх громадян. Так, як би ви не кривились, але в порівнянні з 2022-м роком це справді величезний крок. Звісно, що недостатній.
З іншого боку, кількість та масштабність російських ударів зростають швидше, ніж ми встигаємо щось будувати.
Я тут заморочилась, і пошукала у відкритих джерелах інформацію про те, як європейські країни готуються до можливого прямого конфлікту з Росією.
Після вторгнення російських покидьків до нас, європейці переглянули свою оборонну політику.
1. Фінляндія вважається еталоном підготовки до війни. Мережа підземних укриттів може прихистити одночасно понад 80 відсотків населення. Під землею є паркінги, басейни, спортивні комплекси, які за кілька годин можуть перетворитися на сховища. Обов’язкова військова служба для чоловіків і одна з найбільших систем підготовленого резерву в Європі – це близько 280 тисяс військових, готових до швидкої мобілізації. Держава підтримує великі запаси пального, продовольства, медикаментів і критичних матеріалів. До підготовки залучені армія, бізнес, муніципалітети та громадяни.
2. Данія в цьому році почала призов жінок і збільшила терміни служби з 4 до 11 місяців. Запроваджуються нові військові спеціальності та посилюється оборона Гренландії та Арктики.
3. Швеція після вступу до НАТО різко нарощує оборонну готовність.Відновлено призов. Кожне домогосподарство отримало оновлену брошуру «Якщо настане криза або війна» із практичними порадами. Населенню рекомендують мати запас води, їжі та необхідних речей мінімум на тиждень. Активно відновлюються укриття. Особливу увагу приділяють острову Готланд, який став одним із ключових оборонних районів Балтійського моря.
4. Польща створює одну з найпотужніших армій Європи. З новим сучасним оснащенням та технологіями, а витрати на оборону перевищують 4 відсотки ВВП. Закуповуються сотні танків, HIMARS, Patriot, F-35 та інше сучасне озброєння. У школах повернули елементи військової та безпекової підготовки. Уздовж кордону з Білоруссю створено систему інженерних укріплень.
5. Країни Балтії будуються так звані «лінії оборони Балтії». Це бетонні укріплення, протитанкові перешкоди, мінні плани. Литва та Латвія створюють систему «стіни дронів» для контролю кордонів, відновлюються природні оборонні рубежі (заболочені території). Регулярно проводяться навчання цивільного населення.
6. Німеччина переходить до найбільшого переозброєння з часів холодної війни, відновлюючи плани цивільної оборони та розширюючи мережу укриттів. З німецькою педантичністю та акуратністю. Планують повернення окремих елементів військового обов’язку.
7. Норвегія посилює військову присутність у Заполяр’ї та значно збільшує оборонні витрати. А система військового призову вже охоплює і чоловіків, і жінок.
Країни Північної Європи - Фінляндія, Швеція, Данія, Норвегія, країни Балтії, Польща та Німеччина , - вже погоджують спільні плани цивільної оборони. Ось про готовність до таких дій пишуть національні та міжнародні медіа:
• евакуація населення через кордони;
• захист критичної інфраструктури;
• спільні навчання;
• координація цивільних і військових структур.
Дуже в нагоді європейцям став досвід України. Як би нам не було від цього гірко, що ми стали лабораторними мишами.
Європейці зрозуміли і відмовляються від уявлення, що війна – це про військо. Країни переходять до моделі «тотальної готовності».
А що ми? І я зараз не про ЗСУ. А про те, що збурило останні кілька днів наш Фейсбук.
1. Сховища – їх об’єктивно стало більше, але якість – проблема. За офіційними даними, в Україні налічується близько 61 тисячі захисних споруд цивільного захисту різних типів. Коли почалися перевірки і ремонти, частину привели до ладу, але значна частина не реконструйована і не відповідає сучасним вимогам. От по Києву, до прикладу: формально місто має понад 4,3 тисячі укриттів, але лише близько 500 із них є повноцінними бомбосховищами.
2. Школи, лікарні, інша соціальна інфраструктура. Нові школи обов’язково проєктують із захисними спорудами, все таки будують окремі підземні укриття для навчальних закладів. Але цього катастрофічно не вистачає. Діти вчаться дистанційно. Ті, хто продовжує залишатися в країні.
3. Енергетика - фактично перебудовано модель енергосистеми. Міжнародне енергетичне агентство вважає саме децентралізацію одним із головних шляхів підвищення стійкості нашої країни. Тут справді багато зроблено – від захисту інженерними конструкціями і до автономного живлення критичних об’єктів та розвитку розподіленої генерації.
4. Підготовка до зими – тут біда. Нам повідомляють, з одного боку, що готуються масовані атаки на енергетику, з іншого, закликають думати кожного про те, де хто буде зимувати.
Країна має багато проблем – на п’ятому році війни, ми як на першому. Ми маємо тотально непригодні до захисту старі підвали, а не сучасні сховища. У нас навіть близько немає таких великих комплексів під землею, як у фінів. Під питанням захист критичної інфраструктури. Добре, що хоч на загал не повідомляють всі тонкощі через безпекові заходи. Але немає і впевненості, що все під контролем.
Ми не Фінляндія, яка почала будувати систему цивільної оборони десятиліттями раніше. Її підземні споруди проєктувалися ще в мирний час і стали частиною міської інфраструктури.
А ми отримали одночасно і війну, і повну неготовність до неї. І вимушені були адаптовуватися на ходу. І багато до чого таки адаптувалися. Не впала банківська система. Укрзалізниця, яка витримала і продовжує працювати. Торговельні мережі. Нова пошта і так далі. І часто це все - попри все.
І я думаю, якби всі в країні, від кого залежить прийняття рішень, працювали на країну, виключно на країну, ми би точно мали інший рівень всього. І захисту – теж. З ракетами і достатньою кількістю укриттів.
А поки вимушені думати про план Б. Якого у мене точно немає. А у вас є?