Волынская трагедия, виновником которой стали радикалы и национализм в любом его проявлении, во все времена и с любыми участниками, продолжает раздирать социальную ткань современного мира.
На сей раз поводом стала речь львовский митрополита Римо-Католической церкви (РКЦ) Мечислава Мокшицкого.
Как всегда каждая из противоборствующих сторон восприняли его слова как "камень в свой город"
"Война в Донбассе напоминает украинцам, что необходимо покаяться за Волынскую резню". Об этом в интервью польскому католическому еженедельнику Niedziela заявил львовский митрополит Римо-католической церкви (РКЦ) Мечислав Мокшицкий, передает zaxid.net :
"Львівський митрополит Римо-католицької церкви (РКЦ) Мечислав Мокшицький вважає, що війна на Донбасі – це божий знак про те, що українцям потрібно покаятися за Волинську трагедію.
Таку заяву він зробив в інтерв’ю польському католицькому тижневику Niedziela. І хоча воно було опубліковане ще 17 травня, на нього 28 травня звернув увагу львівський історик та перекладач Андрій Павлишин, який розмістив у себе на Facebook скандальну цитату Мокшицького.
У цьому інтерв’ю Львівський митрополит РКЦ, який є громадянином Польщі, вважає, що війна на Донбасі – це «знак від Бога», що «на українському народові все ще лежить гріх геноциду».
«На мою думку, Україна потребує певної думки і відповіді самій собі на питання, чому так відбувається. Пан Бог не є Богом, який карає свій народ, своїх дітей, але дає нам знати, застерігаючи про наше право любити ближню людину. Я думаю, що ця думка має з'явитись зараз, у рік, коли відзначається ювілей об’явлення Матері Божої у Фатімі (у 1917 році в португальському місті Фатіма Матір Божа шість разів з’являлася трьом пастушкам, – ред.), яка сказала, що комунізм є карою за гріхи, за відвернення від Бога, але водночас закликала до навернення, покути і вибачення перед Богом», - сказав митрополит.
«На українському народі далі лежить гріх геноциду, який досі йому важко визнати і від якого важко очиститись, хоч і було зроблено декілька таких спроб, зокрема під час відзначення 70-х роковин трагедії на Волині. Прикладом цього була спільна ухвала конференції Єпископату Польщі, оприлюднена із Синодом УГКЦ і конференцією Єпископату України латинського обряду. На жаль, вона не була зачитана в Україні. Я переконаний, що допоки цей народ не визнає своєї вини, не стане в правді і не очиститься з цього гріха, він не зможе радіти благословенням. Маю надію, що фатімський рік спричиниться до усвідомлення, що відсутність миру в Україні потребує того жесту, якого ми чекаємо в любові і з любов’ю. Потреба вибачення і прощення за цей великий гріх геноциду. У зв'язку з цим, ми молимося також за зміни в Росії – аби вона поважала інші народи», – заявив Мокшицький.
Водночас прес-секретар Львівської архідієцезії РКЦ о. Андрій Легович заявив ZAXID.NET, що в інтерв'ю Мечислава Мокшицького не було заяви про те, що війна на Донбасі є карою за Волинь.
«Як перекладете докладно текст і сенс, який митрополит сказав в цьому інтерв'ю, то будете першим виданням, яке зможе написати, що насправді сказав митрополит. І спробуйте знайдіть там слова, що митрополит нібито сказав, що Донбас є карою за Волинь. Там немає таких слів», – заявив о. Андрій Легович.
Нагадаємо, польський Сейм в 2016 році прийняв резолюцію, в якій Волинську трагедію визнано геноцидом. Відповідно до рішення, 11 липня відзначатимуть у Польщі як День пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої.
Цього року виповнюється 74-та річниця Волинської трагедії, що забрала життя десятків тисяч поляків і українців під час взаємних конфліктів на території нинішньої Західної України. Збройні конфлікти між поляками й українцями почалися під час Другої світової війни і тривали до 1947 року. Однак історики, особливо польські, окремо виділяють 1943 рік і події на Волині, відомі як Волинська різанина (в Польщі) або Волинська трагедія (в Україні). В інші роки вони відбувалися в інших регіонах. Точної кількості загиблих у цих конфліктах невідомо досі, але жертви обчислюються десятками тисяч. Більшість загиблих у Волинській трагедії були поляками.
Слідом Секретаріат Львівського архієпископа почав спростовувати слова метрополіта.
Секретаріат Львівського архієпископа Мечислава Мокшицького наполягає, що він ніколи не стверджував, що події, які відбуваються на Донбасі, у Криму чи будь-де інакше, – це покарання за гріх геноциду, вчиненого представниками української національності проти польського населення Волині в 1943 році.
 |
| Секретаріат Львівського архієпископа Мечислава Мокшицького наполягає, що він ніколи не стверджував, що події, які відбуваються на Донбасі – це покарання за гріх геноциду на Волині |
Про це йдеться у комюніке Курії Львівської архідієцезії щодо інтерв'ю архієпископа польському часопису "Nedziela".
Дослівно в інтерв’ю Мокшицький сказав таке: "Україна повинна задуматися, чому так відбувається. Господь не є Богом, котрий карає свій народ, своїх дітей, а дає нам знати, нагадуючи про своє право любові до іншої людини. Гадаю, що особливо ця відповідь повинна з'явитися зараз, в році появи Богогродиці у Фатімі, котра говорила, що комунізм є карою за гріхи, за відвернення від Бога, а одночасно закликала до повернення, покути і перепросин Господа. На українському народі надалі висить гріх геноциду, до якого йому важко донині признатися і з якого важко очиститися, хоч було кілька спроб так зробити, поміж іншим в 70-ту річницю подій на Волині", – говорить митрополит Мокшицький (переклад Романа Кабачія).
У Курії Львівської архідієцезії нагадують, що "в історії Церкви є достатньо прикладів того, що Церква відкидає такого роду інтерпретацію конкретних подій як кари Божої за певні людські вчинки".
"Таке тлумачення може бути лише предметом приватної думки.Слова митрополита про те, що необхідно виражати жаль і перепрошувати за гріх, потрібно розуміти в релігійному контексті, адже слово "гріх" тільки в цьому контексті функціонує.
Жаль і прохання про вибачення скеровуємо насамперед до Бога, однак Євангеліє вказує на потребу спершу в такому випадку примиритися з братом", – йдеться у заяві, пише Українська правда.
Львівський латинський архієпископ Мокшицький вважає Господа Бога палким польським націоналістом і прихильником польської колоніальної "місії на кресах". Начебто християнин, колишній секретар пап св. Івана Павли II і емерита Венедикта XVI вважає слушною смерть українських, російських, голландських, американських і інших дітей на Донбасі, а загибель тисяч українських військових, в т.ч. українських громадян польського походження "справедливим" (бо все, що Господь чинить, слушне і праведне!) покаранням України за відмову визнати події на "Волині" "геноцидом". Чи не засидівся в Україні цей іноземний громадянин, для якого українці - "ота нація"? Може нехай тішиться путінським злочинам і чекає, коли рак на горі свисне, тобто Росія з православно-чекістської стане християнською, в себе на батьківщині?
З розмови в "католицькому" (?) тижневику "Niedziela" (21/2017): "(після опису жахів війни на окупованому Росією Донбасі) Moim zdaniem, Ukraina potrzebuje pewnej refleksji i odpowiedzenia sobie na pytanie, dlaczego tak się dzieje. Pan Bóg nie jest Bogiem, który karze swój naród, swoje dzieci, ale daje nam znać, upominając się o swoje prawo miłości do drugiego człowieka. Myślę, że szczególnie ta odpowiedź musi się pojawić teraz, w roku jubileuszu objawień Matki Bożej w Fatimie, która mówiła że komunizm jest karą za grzechy, za odwrócenie się od Boga, ale jednocześnie wzywała do nawrócenia, pokuty i przeproszenia Pana Boga. Na narodzie ukraińskim nadal ciąży grzech ludobójstwa, do którego trudno mu się do tej pory przyznać i z którego trudno się oczyścić, choć było kilka prób takich postaw, m. in. z okazji 70. rocznicy wydarzeń na Wołyniu. Przykładem tego by wspólny komunikat Konferencji Episkopatu Polski, wydany z Synodem Kościoła Greckokatolickiego, i Konferencji Episkopatu Ukrainy Obrządku Łacińskiego. Niestety, nie został on odczytany na Ukrainie. Wyrażam przekonanie, że dopóki ten naród nie wyzna swej winy, nie stanie w prawdzie i nie oczyści się z tego grzechu, nie będzie mógł cieszyć się błogosławieństwem. Mam jednak nadzieję, że rok fatimski przyczyni się do uświadomienia, iż brak pokoju na Ukrainie domaga się tego gestu, na który czekamy z miłości i z miłością. Potrzeba przeproszenia i przebaczenia za ten wielki grzech ludobójstwa. W tym kontekście modlimy się również o nawrócenie Rosji – aby szanowała inne narody”.
