Географи України осмислюють результати свого з'їзду. Мирослав Дністрянський вважає, що він дав невеликий імпульс для сучасного визначення предмету географії

Географи України осмислюють результати свого з'їзду. Мирослав Дністрянський вважає, що він дав невеликий імпульс для сучасного визначення предмету географії. Про це відомий львівський професор написав в групі "Геопросторова організація суспільства" в Facebook.

"Робота з’їзду Українського географічного товариства дала деякий поштовх у справі виділення географії як окремої спеціальності. Але, на жаль, не дуже сильний. З різних міркувань, у тому числі й методологічних. І це стосується насамперед величезної диференціації в системі географічних наук і недостатньої розробленості концепції єдиної географії. І якщо диференціація географічних наук – об’єктивний процес, який забезпечив значні здобутки окремих географічних дисциплін, то недостатнє концептуальне обґрунтування єдності географії значною мірою є результатом радянських заідеологізованих уявлень про розвиток природи і суспільства. І створилось враження, що багатьом відомим географам дуже добре працювати в межах вузьких дисциплін, а доля єдиної географії їх мало хвилює.

Таку позицію десь можна було б зрозуміти, якби не було загрози того, що з розпадом єдиної системи географічних наук відбудуться й негативні щодо інтересів географів структурно-організаційні зміни в університетах (об’єднання факультетів, ліквідація кафедр тощо).

Лише доповідь професора О. Г. Топчієва суттєво просунула проблеми формування цілісності географії. Він розставив важливі акценти, зробив обґрунтоване визначення єдиної географії, використовуючи як ключове поняття ландшафтної оболонки. Це ефективний і конструктивний підхід. Деякі застереження стосуються лише того, що поняття ландшафт зараз є дуже заяложеним в сучасній українській природничій географії. А схоластичне й неадекватне проголошення різних природних місцевостей ландшафтами-геосистемами навіть дискредитувало певною мірою це поняття. Тому у визначенні географії краще використовувати поняття краєвид як географічне місце взаємовпливів компонентів природи та людського суспільства. І без ускладнених формулювань розглядати географію як науку про краєвиди земної поверхні. Краєвиди природні і культурні (створені життєдіяльністю людських спільнот в умовах природного середовища), які континуально поширені по всій поверхні Землі і формують цілісне географічне середовище. В трактуванні краєвидів доцільно також відійти від абсолютизації геосистемної парадигми, адже сукупність взаємозвязків і взаємозалежностей в географічному середовищі складніша й інша, ніж та, яку описує ця парадигма. Не можна в цьому контексті зловживати і поняттям комплексу, а трактувати краєвиди як безперервне середовище не дискретних, а континуальних взаємозв’язків, з різними згустками інтенсивності поєднань, які і формують унікальність місцевостей (місць). Отже, дослідження усієї сукупності краєвидів (і природних, культурних) є ядром єдиної географії, а інші географічні дисципліни (і природно- , і суспільно-географічні), виконуючи свої предметні завдання, також кожна зі свого погляду мали б розкривати і структурну організацію краєвидів, і тенденції їхнього формування та трансформації. Безперечно, окремі дисципліни так чи інакше будуть віддаленими від ядра єдиної географії, але такий єдино-географічний компонент певною мірою мав би бути присутній в усій географічній науці.

Така постановка питання цілком дозволяє виділяти географію як окрему спеціальність в системі природничих наук, у тому числі й суспільну, оскільки вона також вивчає географічне середовище. Тому мені є незрозумілим побоювання щодо такого місця географії в переліку спеціальностей, яке прозвучало на з’їзді. Звичайно, виділення географії як окремої галузі знань було б ще кращим, але на такі суттєві зміни МОН навряд чи піде. Але якщо навіть рішення будуть негативні, то панікувати не слід, а готувати новий натиск для одержання в майбутньому позитивного результату".

Источник:

Геопросторова організація суспільства