СЗЧ, яких чиновники переводять в категорію "500", формують "паралельну" реальність - військовий

Жорстокою реальністю сьогодення стає той факт, що у великих українських містах триваюча війна сформувала (і продовжує формувти далі) "паралельну" невизнану загрозливу для мирного населення та влади реальність, в якій існують та живуть СЗЧ. Нелегально, таємно, зі зброєї у кишені, хворобами, травмами, образами, в абсолютній бузпорадності та самоті - без держслужб, лікарень, лікарів-психологів, підтримки та уваги з боку держави, яка ім "заборгувала", вони продовжують жити у постійному стресі, непокої неправового поля.

Більша частина з них були насильно викрадені ТЦК для війни, але тепер вони повернулися. Вони повернулися за законом бумерангу.

Іх побоюються правоохоронні органи, і не завжди "помічають", не підходять, як правило, до них на вулицях. У них особлива аура, а і кишенях нерідко - пляшка, порошок, зброя.

Про свою участь в боях на території Курської області протягом 1,5 місяця кінця 2024 року нашій редакції по телефону East/West ostrovk розповів стрілець-гранатометник Михайло, який два з половиною місяці тому самовільно залишив свою частину (95-у десантно-штурмову бригаду).

Військовий досить спокійно називає себе "СЗЧ". Він, за його словами, "не потребує" допомоги правозахисних організацій, грошей, бо йому допомагають друзі, а також трапляються випадкові підзаробітки. Він не йде додому, але хвилюється, що незабаром його можуть виключити з електронного списку "Резерву+" та перемістити в іншу "гіршу" категорію та хвилюється за свої побратимів, які не мають всього цього, а влітку навіть змушені ночувати в посадках просто неба.

"Зі 120 бійців нашої роти нас в живих залишилося лише 20-ть, - розповідає він. - Десять із них - це "300-і", тобто поранені, які були вивезені до шпиталів, а тільки десять залишилися цілими і їх вивезли на ротацію до Сум. Я виявився щасливчиком серед цих останніх 10-ти, я не був пораненим, та не був вбитим. Але міг... І ми, всі ці 10 чоловіків, не повернулися на фронт, ми пішли у СЗЧ. Тому що не бачимо сенсу воювати під головуванням тих, хто нас очолює...".

"Ми протрималися місяць... Зі 120 людей у землі залишилося 100... Більшість залишилося в землі...Наші командири часто відправляють бійців, піхотинців у нікуди, зовсім не володіючи координатами супротивника, маючи недостовірні дані, які не перевіряються, керуючи нами на видстанні... Це були безглузді втрати наших побратимів, і зараз ми бачимо, що ці загиблі хлопці, "200-ті" починають пропадати з електронного списку "Резерва+", їх вручну "мудрі керівники" переводять у категорію "500", - як безвісти зниклих, можливо, щоб затягнути процес, щоб одразу не виплачувати батькам та рідним компенсації за загиблих дітей чи чоловіків.

Для батьків моїх загиблих друзів можливо сьогодні не так важливі гроші - найголовніше інше, вони хочуть знати, що їхні сини будуть поховані ... Дуже мало бойових контактів, така це війна тепер, коли ти практично не бачиш свого супротивника в обличчя, смерть несе артилея, міномети, КАБи і дрони. Тому якісний зв'язок та професійні накази командирів - це гарантія зберегти життя бригади...

Я своїм командуванням був дуже невдоволений. Нам дали дуже "смішне" екіпірування - в основному воно обмежувалося берцями та старими бронежилетами, які після другого влучення просто розсипалися. Тобто солдат повинен розуміти, що якщо хоче вижити на цій війні, він має мати в кишені мінімум 100-150 тисяч грн. - щоб купити собі ці "плити рівня 5-45 або 7-62, від 20 тис грн. кожна, і весь інший одяг та екіпіровку.

Ці хлопці сьогодні як би "висять у повітрі", деякі живуть по чужих документах, кому пощастить - у друзів, до батьків багато хто не поспішає повертатися, десь нелегально підробляють, часто на будівлях чи на інших точках".

Уповноважений по особах, які зникли безвісти за особливих обставин, Артур Добросердов повідомив українським журналістам, що близько 30 тисяч українців набули статусу зниклих безвісти з початку 2024 року.

За його словами, зараз у реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин понад 71 тисяч записів. Йдеться і про військових, і про цивільні. Лише з початку 2024 року близько 30 тисяч людей набули такого статусу. Виділити дані щодо військових Добросердів відмовився, оскільки це секретна інформація.

"Раз на місяць ми зводимо статистику зниклих безвісти по регіонах – за місцем реєстрації зниклої безвісти особи. За даними станом на кінець грудня 2024 року, на першому місці Донецька, далі – Дніпропетровська та Харківська області", – зазначив уповноважений.

У розшуку перебувають 59 тисяч українців. Відразу 7,5 тисячі з них офіційно підтверджені Міжнародним Комітетом Червоного Хреста як полонені.