Перший аналітичний: Кремль вкладається в інфраструктуру Донбасу для забезпечення його водою, але врятувати Донецьку агломерацію може лише Слов"янськ

Чому в Донецьку немає води, і навіщо Кремль вкладається в інфраструктуру Донбасу, коли ще не визначено підсумок війни?На це питання наманається відпвісти Перший аналітичний.

Росія в тестовому режимі запустила канал "Дон-Донбас" з Ростовської області до Донецька, що ніби має вирішити найгострішу проблему з водою для величезної Донецької агломерації.

У Росії цей водовід подають як грандіозний інфраструктурний проект, порівнюючи його з Біломорканалом. Але навіть після запуску жителі Донецька, Макіївки та ще низки міст так само, як і зараз, отримуватимуть воду в середньому раз на три доби. Швидше за все, збільшиться лише час подачі води.

Нагадується, що воду центральний Донбас завжди отримував каналом Сіверський Донець із району Слов'янська. За радянських часів, а потім і в Україні до 2014 року навряд чи більшість донеччан про це знали. Приблизно як до ударів по теплоелектроцентралях навряд чи більшість киян знали, де розташована ТЕЦ-5, а де ТЕЦ-6 і скільки їх взагалі у столиці. Але як показала історія, війна добре усуває прогалини з економічної географії.

І ось що характерно, великі проблеми з водою в Донецьку могли виникнути вже у 2014 чи 2015 роках, принаймні Київ ще з тих часів мав усі можливості перекрити «ДНР» воду. Але тоді без води залишився б і Маріуполь, який саме контролювала Україна. І зрештою крайніми виявилися кримчани.

Донецькому регіону спраді важко стало лише торік, коли Україна втратила Маріуполь, та причин подавати воду на непідконтрольну територію не лишилося. І ось уже рік Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Горлівка, Харцизьк, Ясинувата та ще купа міст та селищ центрального Донбасу живуть у режимі свого «водного метронома». Воду подають на кілька годин раз на три доби. І, власне, з подачі води сьогодні збудовано всю циклічність життя в Донецьку. Абсолютно кожна квартира і будинок заставлені різними ємностями для води.

У Москві довгий час проблему не помічали і загалом вважали її тимчасовою, як спочатку всю російсько-українську війну. Але до кінця минулого року стало вже остаточно зрозуміло, що не лише самі бойові дії зайшли в найжорстокіший позиційний глухий кут, а й до взяття того ж «водяного» Слов'янська російська армія навіть у середньостроковій перспективі не близька. Як результат – було ухвалено рішення будувати з нуля водовід від Ростовської області до Донецька.

За заявленими параметрами він виглядає цілком солідною спорудою. Майже 200 км завдовжки дві нитки сталевих труб, що подають під 290 тис. куб. м води на добу. Протягом його вісім насосних станцій, накопичувачі води, п'ять десятків насосів, електропідстанції, і все це збудували понад п'ять тисяч будівельників за чотири місяці.

Інша річ, що повністю новий водовід проблему води у Донецьку не вирішує.

У травні жителі Донецької агломерації взагалі майже не відчують змін. Система поки буде працювати в тестовому режимі, а вода подаватиметься раз на три доби, тобто так само, як і зараз.

Щоправда, швидше за все, буде збільшено час подачі води. Якісні зміни, якщо вірити заявам Пушиліна, розпочнуться лише влітку. З червня планують подавати воду через день, а з липня – щодня.

"При цьому вода все одно залишається низькою якістю, а її очищення – дуже дороге. А це означає, що в Донецьку не буде повноцінного водопостачання, доки до міста не почне надходити вода зі Слов'янська. А він під контролем України",- пише Перший аналітичний.

Ну і ще зазначимо один момент уже геополітичного характеру. Росія продовжує вкладатися у Донбас. Ту частину регіону, який перебуває під контролем України, ЗС РФ безжально руйнують. А те, що взяли під свій контроль, – відновлюють. Маріуполь перетворили на маленьке «всесоюзне будівництво». Від Донецька до Луганська провели нову автостраду. І тепер відкривають новий водовід. Все це не дуже схоже на те, що росіяни взагалі мають намір звідти йти.

А з іншого боку, ми бачимо позицію України, в якій щодня нагадують, що повну перемогу буде завершено лише тоді, коли ЗСУ будуть на кордонах 1991 року. Тобто точок дотику не те щоб ні, ці точки розташовані по різні боки воюючих барикад. І якщо міркувати про наміри сторін на прикладі подачі води до того ж Донецька, то розклади виходять тепер такі. Вода у Донецьку на постійній основі буде лише у двох випадках. Або якщо Росія заходить до Слов'янська, або якщо Україна повертає Донецьк.