Два Судани і довгострокова громадянська війна: як дійшло до цього?

У листопаді Управління Верховного комісара ООН з прав людини в Судані повідомляло, що близько 25 мільйонів суданців стикаються з гострою нестачею продовольчої безпеки. Вже близько 15 мільйонів суданців були змушені залишити свої будинки, ставши внутрішньо переміщеними особами чи біженцями. Сотні тисяч суданців було вбито та постраждали з квітня 2023 року.

Що відбувається у цій країні? З липня 2011 року існує два Судани – Південний та Північний. Країна розділилася після референдуму. Однак це не принесло довгострокового миру - зараз у Північному Судані з квітня 2023 р. триває кровопролитна громадянська війна. Війна – результат конфлікту між Збройними силами Судану (ВСС) під командуванням Абдель Фаттаха аль-Бурхана та воєнізованими Силами швидкого реагування (СБР) під керівництвом Мохаммеда Хамдана Дагало (Хамедті). Але як дійшло до цього? Про це пише Рабкор.

У 2018-2019 році в Судані спалахнули протести проти постійного підвищення цін, злиднів та свавілля уряду. У 2019 році президент Омар аль-Башир був повалений - Абдель Фаттах аль-Бурхан організував військовий переворот. Фактично він як командувач Збройних Сил став правителем держави - і звичайно, почав монополізувати владу. Популярності цьому лідеру не додали і його спроби провести економічні реформи, які йому рекомендував МВФ, обіцяючи потім видавати кредити. Між Аль-Бурханом і Мохаммедом Дагло, який командував Силами швидкого реагування (СБР), почалися розбіжності щодо майбутнього державного устрою, інтеграції СБР до загальновійськових структур та командних посад.

Дагло звинуватив Аль-Бурхана у спробі повернути до влади поваленого президента, розпочав мобілізацію своїх військ.

15 квітня 2023 року СБР атакували аеропорти, столицю країни Хартум, в'язниці, військові бази армії Судану, склади. Але то був не черговий військовий переворот. Почалася повномасштабна громадянська війна із застосуванням важкого озброєння, авіації та артилерії.

Зрозуміло, що сторони конфлікту мають свої "групи підтримки", що знаходяться за межами Судану. Наприклад, СБР користуються підтримкою Халіфа Хафтара - наймогутнішого лівійського варлорда, головнокомандувача Національної армії.

Хафтар веде свою війну в Лівії проти ісламістських угруповань, які підтримує Туреччина, а в Судані, у свою чергу - проти Збройних Сил Судану, яким Туреччина теж надає допомогу. Крім того, Хафтар у Лівії користувався підтримкою російських найманців - ПВК Вагнер, також помічених у Судані на стороні СБР (зокрема, згідно з рядом повідомлень, "Вагнер" постачає СБР ракети "земля-повітря" . Єгипетські військові, за твердженням СБР, потрапляли до них у полон - Єгипет визнав, що його війська присутні в Судані на боці Збройних Сил.

У вересні 2023 року ЗМІ повідомляли , що вантажі озброєнь, поставлені ВС Судану африканськими структурами ПВК "Вагнер", були раптово у так званих дроноводів та використовувані моделі БПЛА були нехарактерні для Північної Африки, проте типові для СБС ЗСУ (а на пультах дронів був помічений текст українською мовою).

Крім того, в соціальних мережах поширився запис, що приписується колишньому голові суданської розвідки Салаху Гошу, в якому він звинувачує ОАЕ у причетності до недавніх подій у Судані.

Вони нібито створили в Абу-Дабі «командний центр» із метою заміни керівництва суданської армії на Мохамеда Дагало.

Диму без вогню не буває: ОАЕ купували землю і вкладалися в золоті копальні на теренах Судану, які контролюються СБР. Ймовірно, тепер намагаються "захистити свої інвестиції".

Специфіка Судану в тому, що через крайню бідність і технічну нерозвиненість цієї країни навіть невеликий вантаж сучасного легкого (і тим більше важкого) озброєння може схилити шальки терезів у громадянській війні.

Вимальовується складне полотно протиріч між різними геополітичними гравцями. Один із найбільш кровопролитних конфліктів сучасності далекий від завершення - і мало хто про нього згадує на тлі значно частіше з'являються в новинах воєн у Газі, Україні або навіть "війн" у Конгресі та судах США.