Опубликовано: 28.02.2023. 3:47
Минулого тижня The Times вийшла з цікавим матеріалом, в якому йшлося про зростання військового впливу Польщі в блоці НАТО, а також ненадійність Франції та Німеччини, як головних стратегічних союзників США в Європі.
«Фанатична Польща стає військовим лідером у Європі. Франко-німецька вісь втомилася, і НАТО дивиться на схід» , - написали журналісти The Times та похвалили поляків за те, як вони збільшують свої витрати.
Замовили у США 250 нових «Абрамсів» і вже погодили другу партію ще на 116 машин. У Південній Кореї купують загалом астрономічні 1000 танків К2. Підписали договір з Пентагоном на постачання нових винищувачів п'ятого покоління F-35. Армію планують збільшити з поточних 114 тисяч до 300 тисяч військовослужбовців. Ну, і оборонний бюджет вже зріс до 4%, це один із найвищих показників у Євросоюзі . Загалом поляки скрізь молодці.
А ось «президент Франції та канцлер Німеччини Олаф Шольц уявили, що президента Путіна можна відмовити від організації вторгнення » , - пишуть у цьому ж матеріалі журналісти.
Макрон ще міркував про якусь Європу від Лісабона до Владивостока і навіть наважувався колись погано відгукуватися про НАТО. Ну, а німці зовсім не підірвали євроєдність вульгарними «Північними потоками». І на думку The Times, Париж та Берлін дуже тепер винні у всіх своїх помилках недавнього минулого.
Сама публікація The Times гранично ідеологічна та написана з позицій виключно англосаксонських інтересів . Але загальна тенденція військового та геополітичного посилення Польщі у Східній Європі описана вірно. Ми ж спробували розібратися, чому вплив Польщі помітно зростає, а Франції та Німеччини все більше звужується.
Хоча журналісти The Times пишуть про «фанатичну Польщу», але це лише частково так. Зрозуміло, що у Польщі склалися «особливі» історичні відносини з Росією, але вибудовувати лише на цьому концепцію всіх польських зовнішньополітичних рухів тіла буде надто поверхово.
Польща в цій війні має яскраво виражені інтереси, при цьому Варшава профіти збирає практично за будь-якого розвитку подій : від поразки Росії до поразки України.
Ще задовго до війни Польща була головним центром Європи з акумуляції у себе трудових резервів з України . А це один із драйверів економічного зростання. Війна ці процеси ще більше прискорила.
Знищення «Північних потоків» також повністю на користь Польщі . Газопроводи будувалися не лише в обхід України, а й Польщі, тобто Варшава спочатку опинилася в енергетичному вакуумі між Росією та Німеччиною. Тепер німецька економіка у глибокому нокауті. Тому в Європі відбуватимуться ще й перерозподіл економічних ланцюжків, частина яких може перейти до Польщі, переповненої дешевими трудовими ресурсами з України.
Варшава також успішно грає на протиріччях із союзниками , роблячи завжди гучну та публічну ставку на найсильнішого – США. Це особливо видно на закупівлі того ж озброєння. Польща має власне ВПК відверто слабенький, принаймні, невідповідний не лише з Францією та Німеччиною, а й навіть зі Швецією. Але Варшава першою в Європі підписує контракт на купівлю американських «Абрамсів», коли вся Європа завантажена значно економічнішими та не менш ефективними німецькими «Леопардами». Більше того, у Польщі в армії на балансі ці самі «Леопарди», але Варшаві тепер потрібні ще й американські танки. Це демонстрація лояльності , яка дозволяє вибивати від США профіти як особливу геополітичну підтримку.
Ну, і на відміну від Німеччини та Франції, Польща в цій війні має можливість територіального зростання . Про це публічно не прийнято говорити, але всі цю опцію тримають на увазі.
Тож у наших сусідів усе у шоколаді. Вони під парасолькою НАТО та за особливої підтримки Вашингтона. Країна перетворилася на головний логістичний хаб у цій війні, що робить її вже особливою. І в результаті Польща з окраїнної дрібної держави стала головним військовим центром усієї Європи . І це все історія не про фанатизм, а про гранично зрозуміле цілепокладання та вибір максимально вдалого місця під сонцем.
Ще рік тому Німеччина була беззаперечним лідером Євросоюзу, його економічною та промисловою скарбничкою. Війна розчавила як ілюзію про певної суб'єктності Німеччини, а й поставила у незрозумілі нікому перспективи її економічний розвиток.
Олаф Шольц – найслабший канцлер з часів появи ФРН. Ображена "ліверна ковбаса". Історія з «Північними потоками» – це приниження все-таки насамперед Німеччини. А ще це вибір цілепокладання для Берліна. Сам процес війни в Україні несе саме Німеччини лише витрати, причому великі. На відміну від Варшави, Берлін не має жодного очевидного профіту за минулий рік від цієї війни.
Більше того, не зовсім зрозумілі вигоди Німеччині та після настання світу в Україні. Імовірно в 90% війна завершиться появою нової залізної завіси. Тільки за часів холодної війни Західна Німеччина могла собі дозволити будувати газопроводи в СРСР, тепер буде заборонено це. А відсутність дешевих енергоресурсів забирає у німецької економіки всі конкурентні переваги, та й загалом ставить під сумнів наявність у країні великого промислового кластера.
На відміну від Берліна, у Парижа певний рівень суб'єктності все ж таки присутній. У французів є ядерна зброя – нехай зовсім небагато, але мають вони її цілком легально. А ще на території Франції відсутні американські військові бази, але це ще спадщина де Голля . Інша річ, що особи рівня де Голля у Франції вже немає дуже давно. Останнім президентом із якоюсь всеєвропейською вагою був, мабуть, Ширак . Надалі порода стала різко вироджуватися, і тепер у французів Макрон.
У Франції все не так сумно з цілепокладаннями, як у тієї ж Німеччини, та й економічно більш диверсифікована країна. Але все ж таки у французів яскраво виражене підлегле місце в англосаксонському домінуванні західного світу, що особливо було помітно у створенні оборонного блоку AUKUS між США, Британією та Австралією. Французов тоді принизливо викинули з оборонного контракту на будівництво підводних човнів для Австралії, який перехопили США. А історія закінчилася лише істерикою Макрона.
Президент Франції у цій війні намагається підгодовувати лише своє особисте марнославство . Ображається, що не бере слухавку Путін, обіймає загадково Зеленського , озвучує систематично якісь галактичні конструкції у майбутньому світі, які в кожному випадку суперечать тому, що було сказано раніше. Але відчутних вигод ні від війни, ні від результатів майбутнього світу у Франції не видно. Париж йде у фарватері Вашингтона без своєї національної повістки .
Саме з цих причин у американців все відмінно з поляками та нескінченні невизначеності з французами та особливо німцями. У Варшави чітко визначено свої національні інтереси у цій війні, а Берлін і Париж їх не мають .
Klymenko.TIME [1]
Ссылки:
[1] https://klymenko-time.com/novosti/polsha-ssha-francziya-frg/