Головна > Статьи > Українська політкриза на кінець грудня: чому прокинулась активність НАБУ і САП > Українська політкриза на кінець грудня: чому прокинулась активність НАБУ і САП
Українська політкриза на кінець грудня: чому прокинулась активність НАБУ і САП
Опубликовано: 29.12.2025. 14:25
Выводить в слайдере на главной странице
Страна
На кінець грудня виникло відчуття, що Зеленський зміг оговтатися від корупційного скандалу і частково відновив контроль над політичною ситуацією в країні, використовуючи гострі моменти переговорного процесу і наступ російських військ на фронті.
Це відчуття значною мірою тримається на тому, що НАБУ та САП "взяли паузу" у викриттях Тимура Міндіча та "іже з ним". (Небажання довести розслідування до логічного кінця склалося після того, як журналісти "Української правди" зуміли таки після докладених зусиль знайти в Ізраїлі і Міндіча, і братів Цукерманів і навіть "поговорити" з ними).
Проте, активність НАБУ і САП раптом прокинулася, збігшись з від'їздом Зеленського до Флориди на переговори з Трампом, і це знову породило низку версій: що це, чергова спроба вибити ґрунт з-під ніг Зеленського, отримати контроль над парламентом, посилити розкол серед "Слуг народу" і сформувати нову парламентську більшість? Пауза, цілком імовірно, пов'язана з очікуванням від Зеленського деяких кроків (наприклад, формування нового уряду). Але після того, як цього не трапилося і стало зрозуміло, що Зеленський кардинальних кроків робити не має наміру, був здійснений новий удар?
(Серед сил, зацікавлених у політичній кризі, називалися такі, що орієнтовані на Демпартію США, колишні американські та європейські грантові структури, ЗМІ, а також політики, і в першу чергу - Петро Порошенко ).
Страна пише: "По-перше, взята антикорупціонерами пауза в розкрутці скандалу дала Зеленському надію, що скоро все забудеться (виходячи з принципу "будь-яка новина на війні не живе більше тижня"), а тому на які-небудь серйозні поступки йти не треба, а можна буде зберегти колишню структуру влади...
По-друге, несподіваною проблемою для "антизеленської коаліції" стала позиція голови фракції СН Давида Арахамії, якого вона раніше вважала своїм союзником у боротьбі з Банковою. Але, домігшись відставки Єрмака, Арахамія не став грати в ігри з переформатування більшості, а навпаки доклав чимало зусиль, щоб існуючу більшість зміцнити, заодно відбивши спроби розпочати "чистку" уряду (наприклад, заблокував спробу звільнити віце-прем'єра Олексія Кулебу).
Більше того, після відставки Єрмака, вперше з моменту створення монобільшості, фракція "Слуга народу" стала набувати певної суб'єктності. Уряд дедалі більше почав прислухатися до депутатів, також до Ради фактично спустили кадрові рішення щодо заповнення вакансій в уряді (що раніше було майже завжди прерогативою ОП – не де-юре, а де-факто). Природно, що проміняти такий привабливий тренд, що намітився, на незрозумілі перспективи створення нової коаліції, тим більше з такими персонажами як Порошенко, Арахамія не хотів - так само, як і більшість депутатів СН.
З урахуванням того, що, за повідомленнями ЗМІ, близького до Зеленського і Шефіра депутата Юрія Киселя НАБУ прослуховувала два роки, на плівках є записи з самим Шефіром, а також отримання депутатами зарплат у конвертах, потенційними фігурантами нової справи можуть виявитися багато депутатів президентської фракції, причому з найбільш вірної і соратники президента з часів "Кварталу" на кшталт Юзіка).
Потенційно це дасть "антизеленській коаліції" можливість спробувати розколоти фракцію СН та повернутися до ідеї формування нової більшості.
Але головна проблема "коаліції" в іншому - у неї немає поки що сил, щоб у нинішній Раді сформувати свою більшість.
Хто персонально має стати новим "центром влади", довкола якого сформується нова більшість? Порошенко? Шансів знайти підтримку у Раді – нуль. Залужний? Але він чи то в Лондоні, чи то на Карибах (якщо вірити нардепу Мар'яні Безуглою). Буданов? Фігура чужа та максимально небезпечна для "коаліції". Федоров та Арахамія? Поки що вони не наважуються на гру всупереч волі президента".
На ситуацію може вплинути лише два фактори: ситуація на фронті та зовнішній тиск.