Опубликовано: 27.12.2018. 13:34
• Лише 6% оцінили політичну ситуацію в країні як спокійну, тоді як у рідній області спокійною ситуацію бачать 27%, а у своєму місті/селі – 43%. Напруженою ситуацію в країні бачать майже 58% опитаних, критичною – 31%. На місцях оцінки стану справ дещо кращі: напруженою ситуацію бачать від 38 до 49%, критичною – лише 13-15%. У розрізі регіонів не помітно значної різниці у оцінках політичної ситуації в країні. Найбільше тих, хто вважає її критичною, у більшості південно-східних регіонів, а також на Хмельниччині. Натомість оцінки стосовно місцевості мають свої регіональні відмінності: так, відносно більше тих, хто вважає політичну ситуацію в області спокійною серед мешканців Тернопільської та Львівської областей, найменше – у Луганській, Донецькій та Херсонській областях. Стосовно оцінки політичної ситуації у місцевості проживання найбільше тих, хто оцінює її як спокійну на Львівщині та Тернопільщині, найменше – у Києві, на Херсонщині та Донбасі.
• Правильність напрямку руху країни респонденти оцінюють гірше (14%), ніж області (21%) чи свого міста/села (29%). Відповідно про неправильний напрям розвитку країни говорять 74% опитаних, своєї області – 62%, населеного пункту – 55%. Найменше тих, хто вважає рух країни правильним в Одеській, Луганській, Херсонській та Хмельницькій областях. На обласному рівні правильним напрям розвитку регіону вважають частіше на Львівщині та Харківщині, рідше – на Донбасі та Півдні. Стосовно напрямку розвитку за місцем проживання найкращі оцінки у Львівській, Хмельницькій, Харківській та Тернопільській областях, найгірші – у Луганській, Миколаївській та Херсонській.
• Попри негативні оцінки стану справ, загальні очікування серед мешканців України швидше нейтрально-позитивні. 16-18% мають оптимістичні сподівання щодо майбутнього, як в Україні, так і на місцях. Більше половини вважають, що ситуація не зміниться. Водночас, від 17% до 20% опитаних очікують погіршення наступного року.
• Військовий конфлікт на Сході України (72%) та хабарництво і корупція у владі (41%) – основні загальнодержавні проблеми за оцінками громадян. При цьому на особистісному рівні опитаних швидше хвилюють підвищення тарифів на комунальні послуги (52%), низький рівень зарплат та пенсій (50%), та інфляція (40%).
• Лідером президентського рейтингу є Ю.Тимошенко, яку готові підтримати 20,8% тих, хто визначився з вибором і має намір брати участь у виборах. За В.Зеленського готові проголосувати 13,4%, П.Порошенка – 11,1%, Ю.Бойка – 9,6%, А.Гриценка – 7,8%, О.Ляшка – 6,6%, С.Вакарчука – 4,6%, Є.Мураєва – 4,5%, О.Шевченка – 4,2%. Рейтинг інших кандидатів – менше 3%. Водночас, майже третина опитаних або ще не визначилися з вибором кандидата, або не мають намірів голосувати на виборах.
• Ю.Тимошенко лідирує практично у всіх областях України за виключенням Донецької, Луганської та Харківської, де першу позицію посідає Ю.Бойко. На Львівщині вона поділяє лідерські позиції з П.Порошенком та А.Гриценком, на Івано-Франківщині – з О.Шевченком, на Миколаївщині – з В.Зеленським.
• У річній динаміці помітне поступове, починаючи з лютого ц.р., зростання рейтингу Ю.Тимошенко. З появою у електоральних рейтингах також зріс показник В.Зеленського. Практично незмінним залишився рейтинг П.Порошенка, Ю.Бойка та О.Ляшка. Певних втрат зазнала підтримка А.Гриценка та С.Вакарчука, значних – В.Рабіновича. При цьому рівень підтримки А.Садового і Є.Мураєва не змінився.
• 21% вірять, що на президентських виборах переможе Ю.Тимошенко. За останній рік кількість тих, хто переконаний в її перемозі, зросла удвічі. У перемозі П.Порошенка впевнені 12,8%, що дещо менше ніж попереднього року (15%). Перемогу В.Зеленського бачать близько 5%, Ю.Бойка – 3,5%, О.Ляшка – 2,2%, А.Гриценка – 2,1%. У позитивний результат інших вірять менше 2% опитаних. Ю.Тимошенко у цьому показнику лідирує у всіх областях, за виключенням Львівщини, де більше вірять у перемогу на виборах П.Порошенка. У своїх фаворитах впевнені в основному прихильники Ю.Тимошенко (81%) та П.Порошенка (77%).
• Антирейтинг очолює П.Порошенко. За нього не проголосували б у жодному випадку 50,3% респондентів, які мають намір голосувати на виборах. У цьому показнику діючий Глава держави посідає першу сходинку в усіх регіонах, крім Львівщини, де лідером антирейтингу є Ю.Бойко.
• Моделювання другого туру президентських виборів серед усіх опитаних дало наступні результати: Ю.Тимошенко впевнено перемагає у парах з П.Порошенком (29% проти 15%) та Ю.Бойком (29% проти 16%). Також у неї вищий результат у парі з А.Гриценком (26% проти 21%) і майже рівні позиції у парі з В.Зеленським (25% проти 26%). Серед тих, хто має намір брати участь у голосуванні у першому турі, результати наступні: Ю.Тимошенко також упевнено лідирує у парах з П.Порошенком та Ю.Бойком (34% проти 18%), має перевагу у парі з А.Гриценком (30% проти 25%) та незначну з В.Зеленським (30% проти 29%).
• У регіональному розрізі Ю.Тимошенко у другому турі за умови виходу у нього П.Порошенка лідирує у всіх без виключення регіонах. За умови потрапляння до нього Ю.Бойка лідер Батьківщини поступається останньому на Донбасі та Харківщині. При умові потрапляння у другий тур А.Гриценка, Ю.Тимошенко поступається йому на Львівщині, Тернопільщині, Хмельниччині та Черкащині. В.Зеленський випереджає Ю.Тимошенко у другому турі у більшості регіонів Сходу та Півдня, водночас поступається в більшості областей Західної та Центральної України.
• У рейтингу партій лідирує Батьківщина, яку підтримують 21,7% тих, хто визначився з вибором партії та має намір голосувати на виборах. За партію «Слуга народу» готові віддати свої голоси 12,4%, БПП Солідарність – 9,6%, Опозиційний блок – 9,5%, Громадянську позицію – 7,8%, Радикальну партію – 6,5%, УКРОП – 4,6%, партію «Наші» – 4,2%, Самопоміч – 4,0%. Рейтинг інших партій – менше 4%. Водночас, понад третина опитаних або не визначилися з вибором партії або взагалі не мають намірів голосувати на виборах.
• Батьківщина є лідером підтримки у всіх областях за виключенням Донбасу та Харківщини, де першу сходинку рейтингу посідає Опозиційний блок.
• У річній динаміці помітне зростання рейтингу партій Батьківщина, «Слуга народу» та УКРОП. Дещо відновила свої позиції БПП «Солідарність», майже без змін показники Опозиційного блоку, Громадянської позиції та Радикальної партії. Втратили підтримку партії «За життя» та Самопоміч.
• Орієнтація кандидата на тіснішу співпрацю з Європейським Союзом (62%) та його соціально-економічна програма (60%) – мотиви, які мають значний вплив на президентський вибір респондентів. Близько половини опитаних при президентському виборі орієнтуються на особисті лідерські якості кандидата (57%), орієнтацію на вирішення в першу чергу загальнодержавних проблем, політичний досвід (52%) та спроможність забезпечити стабільність в країні (49%). Водночас для 43% важливим є здатність кандидата здійснити зміни. 39% підтримують кандидата через його належність до нової генерації політиків. 37% вимагають від кандидата більшої орієнтації на вирішення саме регіональних проблем. Для 34% важливішим є наявність у нього сильної команди. Орієнтація політика на тіснішу співпрацю з Росією є вагомим фактором лише для 17% респондентів. Забезпечення стабільності та проросійський вектор кандидата є більш значущими мотивами для респондентів більшості південно-східних регіонів. Орієнтація кандидата на вирішення в першу чергу регіональних питань має вагоме значення для виборців Донбасу та Закарпаття.
• 31% опитаних очікують, що ситуація в Україні у результаті майбутніх виборів президента покращиться. 35% респондентів вважають, що ситуація не зміниться, лише 15% стверджують, що вона погіршиться. Частіше інших позитивних змін очікують прихильники Ю.Тимошенко (59%) та П.Порошенка (50%). Відносно менше позитивних змін очікують респонденти, які не мають намірів голосувати (7%), або не визначились із вибором (16%). Найбільш оптимістичні очікування від майбутніх президентських виборів – на Кіровоградщині та Тернопільщині, Рівненщині та Волині, Вінниччині, Черкащині, Буковині та Хмельниччині.
• На думку респондентів, ймовірність фальсифікацій на виборах президента на загальноукраїнському рівні вища (51%), ніж в області (41%) або їхньому місті/селі (35%). Ще близько третини допускають незначні фальсифікації на усіх рівнях. Найбільше тих, хто очікує значних порушень на майбутніх виборах на всіх рівнях, – на Дніпропетровщині, також частіше інших допускають фальсифікації на рівні регіону у Вінницькій та Одеській областях.
• 15% респондентів позитивно ставляться до ситуації, коли під час виборів деякі політики допомагають матеріально виборцям. 23% займають нейтральну позицію у цьому питанні. Водночас, більшість (58%) – проти такого виду агітації. Відносно більше тих, хто позитивно або нейтрально ставиться до матеріальної допомоги кандидатів під час виборів, – у Кіровоградській, Хмельницькій, Чернігівській та Одеській областях, найменше – у Тернопільській.
• Діяльність центральної влади громадяни областей оцінюють гірше, аніж місцевої. Роботою Прем’єр-міністра В.Гройсмана задоволені 14% (не задоволені – 79%). Діяльність Президента П.Порошенка позитивно оцінили 12% (не задоволені – 82%), а роботою Верховної Ради задоволені лише 6% (не задоволені – 88%). Рівень задоволеності місцевими головами вищий, аніж обласною владою: роботою ОДА задоволені 23%, а роботою місцевих голів – 43%. Серед обласних державних адміністрацій відносно кращі оцінки зафіксовано стосовно діяльності Харківської та Львівської ОДА, найгірші – щодо Миколаївської, Херсонської та Луганської ОДА. Міськими та сільськими головами найбільше задоволені у Хмельницькій, Харківській, Львівській та Одеській областях, найменше – на Херсонщині.
• Респонденти частіше бачать зростання рівня корупції загалом по Україні (42%), аніж в області (32%), чи за місцем проживання (28%). Близько 40-50% опитаних вважають, що ситуація з хабарництвом не змінилася на центральному чи місцевому рівнях. Про зменшення рівня корупції говорили лише 5-8% опитаних. Найгірше рівень корупції на центральному рівні оцінили у Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Вінницькій, Черкаській та Львівській областях. На рівні області – у Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Вінницькій областях. На рівні власного населеного пункту – у Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Вінницькій областях, а також у Києві.
• Переважна більшість опитаних незадоволені станом справ у різних сферах та послугах. Відносно краще оцінили ситуацію стосовно шкільної освіти (33%), стану доріг (28%) та безпеки життя (25%). Лише близько 11-13% опитаних задоволені станом справ на місцях з медициною, соціальним захистом населення, підтримкою молоді, молодих сімей, розвитком промисловості.
• У річній динаміці у більшості регіонів зросла задоволеність станом доріг. Також дещо покращилися оцінки рівня безпеки життя, боротьби зі злочинністю та розвитку сільського господарства. Водночас, зафіксоване погіршення стосовно шкільної освіти та боротьби з корупцією на місцевому рівні. Як і торік, останню сферу опитані оцінили найгірше.
• Якість шкільної освіти відносно краще оцінили в Хмельницькій області, найгірше – у Полтавській та Дніпропетровській. Безпекою життя більш задоволені у Хмельницькій та Тернопільській областях, найменше – у Миколаївській та Херсонській. Стан доріг найкраще оцінили у Львівській області, найгірше – у Миколаївській, Закарпатській та Сумській областях. Станом екології та збереженням лісів більше задоволені у Тернопільській області, зовсім не задоволені – у Закарпатській. Розвиток сільського господарства відносно краще оцінили на Кіровоградщині, Черкащині та Хмельниччині, найгірше – у Сумській та Закарпатській областях. Соціальним захистом населення відносно більше задоволені у Хмельницькій області, не задоволені – у Миколаївській, Черкаській та Чернігівській областях. Послугами медицини частіше були задоволені на Хмельниччині та Житомирщині. Щодо підтримки молоді найбільшу незадоволеність демонструють у Миколаївській та Закарпатській областях. Розвиток промисловості найкраще оцінили в Запорізькій, Хмельницькій та Житомирській областях, найгірше – у Луганській, Миколаївській, Чернігівській та Одеській. Боротьбу з корупцією на місцевому рівні відносно краще оцінили у Полтавській та Житомирській областях, гірше – у Миколаївській, Черкаській, Чернівецькій, Сумській областях та Києві.
• Найкраще опитані оцінили рівень можливостей у своїй області стосовно відпочинку та проведення дозвілля. Найгірше – щодо досягнення успіху та ведення власної справи/підприємництва. Можливостями для проведення дозвілля найбільше задоволені у Закарпатській області, найгірше – у Миколаївській, Луганській та Дніпропетровській. Стосовно пошуку роботи найкраще можливості оцінили у столиці, найгірше – на Луганщині, Миколаївщині та Сумщині. Частіше про можливості жити у безпеці говорили на Тернопільщині, Хмельниччині та Чернігівщині, найменше – на Донеччині. Відносно вище можливості заняття підприємництвом оцінили на Житомирщині, Закарпатті та у Києві, найгірше – на Черкащині. Можливості для досягнення успіху найвище оцінили у столиці, найгірше – у Черкаській, Миколаївській та Луганській областях.
• Лише 8-9% бачать високий економічний потенціал розвитку України, області та свого міста, чи села у найближчі 5-10 років. Близько третини оцінюють його на середньому рівні. Ще 32-36% бачать низький потенціал, а 9-12% взагалі не бачать жодних можливостей економічного зростання як в Україні, так і на місцях. Найкраще оцінюють потенціал розвитку свого регіону – на Закарпатті, найгірше – у Черкаській, Чернігівській, Миколаївській, Херсонській та Луганській областях.
• Більшість опитаних відчувають гордість за те, що вони є громадянами України (69%). Ще більше відчувають гордість, що вони є мешканцями своєї області (74%) та свого міста/села (78%). Водночас близько третини опитаних у Донецькій, Луганській, Харківській, Полтавській, Запорізькій та Одеській областях не мають почуття гордості за те, що вони є громадянами України.
• Найчастіше предметом гордості за свій регіон опитані обирали його природу (43%) та історію (40%). Традиціями свого краю пишаються 27%, культурою і мистецтвом – 26%, місцевими мешканцями – 22%, визначними пам’ятками – 18%, природніми ресурсами – 14%, визначними людьми – 12%, спортивними досягненнями та кухнею – по 11%.
• Частіше за інших про гордість природою говорили на Київщині, Хмельниччині, Чернігівщині, Волині, Житомирщини, Івано-Франківщини та Закарпаття. Щодо історії краю – на Львівщині, Запоріжжі та Києві, традицій регіону – Івано-Франківщині та Львівщині, культури та мистецтва – Київщині та Львівщині. Місцевими мешканцями найбільше пишаються на Одещині, а також у Чернігівській, Харківській, Донецькій, Житомирській та Закарпатській областях. Визначними пам’ятками найбільше пишаються на Запоріжжі, у Києві, на Харківщині, Львівщині, Одещині та Вінниччині. Природніми ресурсами – на Донеччині, Київщині, Харківщині, визначними людьми регіону – на Черкащині та Донеччині, спортивними досягненнями – на Донеччині. Кухнею та кулінарією найбільше пишаються на Закарпатті, Київщині, Одещині та у столиці, сільським господарством – на Чернігівщині та Кіровоградщині, промисловістю – на Дніпропетровщині та Донеччині, наукою та освітою – на Харківщині.
• 70% опитаних вважають себе однозначно або скоріше щасливими людьми. Водночас 22% – протилежної думки. Відносно частіше про особисте щастя говорили у регіонах Заходу, рідше – на Сумщині та Миколаївщині.
• Третина опитаних висловили бажання зайнятися власною справою. 7% опитаних зазначили, що вже мають власну справу. Натомість 52% зазначили, що не мають такого прагнення. Вищий рівень бажання відкрити власну справу спостерігається серед опитаних столичного регіону, Рівненщини та Донеччини. Серед тих, хто висловив бажання відкрити власну справу 31% зазначили, що хотіли б займатися торгівлею, по 10% – будівництвом та ремонтом, фермерством та туризмом, 8-9% – бізнесом у сфері розваг та відпочинку, індустрії краси і здоров’я або громадського харчування.
• 35% опитаних висловили бажання працювати за кордоном (проти 32% торік), при цьому 52% з них у майбутньому готові інвестувати зароблені кошти у відкриття власної справи в Україні. Традиційно вищий рівень міграційних настроїв спостерігається серед мешканців регіонів Західної України.
• 63% вважають, що українська мова повинна бути єдиною державною. 17% - за надання російській мові статусу державної, 15% підтримують надання їй статусу офіційної в окремих регіонах. Вищий рівень підтримки ідеї надання російській будь-якого статусу – у Запорізькій, Донецькій, Луганській, Харківській та Одеській областях.
• Більшість опитаних (63%) вважають Росію країною-агресором стосовно України, 24% – протилежної думки, 13% – не визначилися. На Харківщині, Донеччині, Луганщині та Одещині кількість тих, хто не вважає Росію агресором, більша за кількість тих, хто дотримується протилежної думки.
• 54% підтримують вступ України до Європейського Союзу (25% - не підтримують). Серед різних напрямів зовнішньоекономічної інтеграції також лідирує проєвропейський вектор – 48%. Рівновіддаленість України від РФ та Заходу підтримують 30%, вступ України до Митного Союзу – лише кожен десятий. Інтеграцію України в НАТО підтримують 44% (33% – не підтримують). Прихильників прозахідного вектору більше на Заході, найменше на Одещині та Донбасі.
