"Газпром" вирішив не відновлювати роботу "Північного потоку -1". Які це матиме наслідки для РФ, ЄС, США?

Опубликовано: 8.09.2022. 14:58

Выводить в слайдере на главной странице

Страна

"Газпром" зупинив постачання газу по "Північному потоку - 1" 31 серпня, щоб провести "планово-попереджувальні роботи" на газоперекачуючому агрегаті на компресорній станції "Портова" - вже вдруге за рік .

Але 2 вересня компанія несподівано заявила про витік олії в агрегаті, що підтвердив виробник обладнання Siemens.

Ростехнагляд оголосив, що за таких пошкоджень газотурбінний двигун працювати не повинен зовсім. За версією "Газпрому" , хоча Siemens і готовий відремонтувати обладнання, робити це "ніде". Доставити двигуни на завод німецького концерну в Канаді (і головне повернути назад) нібито не дозволяють санкції. Попередня турбіна справді не змогла вчасно повернутись до Росії, оскільки була оголошена продукцією подвійного призначення. Лише з особливого дозволу влади Канади агрегат все ж таки був визволений із санкційного «полону».

У свою чергу, Siemens запевнив , що витік олії не може спричинити припинення експлуатації газопроводу: така несправність може бути «усунена на місці». І справді, вже через кілька днів прес-секретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков прямо визнав , що умова для відновлення прокачування газу по «Північному потоку — 1» — зняття частини санкцій з РФ, а не ремонт турбіни на «Портовій». Про політичне підґрунтя рішення 7 вересня заявив і сам президент РФ.

У ЄС таку позицію Кремля розглядають як "енергетичний шантаж", повідомив прес-секретар Єврокомісії з питань енергетики Тім Макфі:

"Останні заяви "Газпрому" доводять ненадійність Росії як постачальника. Це ще один приклад того, як Кремль використовує енергетичні ресурси як зброю. І ще одна причина, через яку ми в Європі повинні продовжувати роботу з поетапної відмови від російського викопного палива.

Немає жодних технічних перешкод для відновлення течії [газу по Північному потоку - 1]. І давайте ще раз чітко заявимо, що немає жодних санкцій ЄС, які обмежують будь-який можливий ремонт.

Так чи інакше, на сьогодні, за оцінками [1] S&P Global, Росія постачає до ЄС лише чверть від обсягу першого півріччя 2021 року та менш ніж на 10% задовольняє попит регіону на сировину.ЄС останні кілька місяців інтенсивно працював над скороченням споживання газу. У червні в країнах альянсу було прийнято нові правила , за якими до початку опалювального сезону підземні газові сховища (ПГГ) мають бути заповнені не менше ніж на 80%. Крім того, всі країни мали представити план скорочення споживання газу на 15%. За словами представника Єврокомісії, за допомогою цих антикризових заходів ЄС «готувався до повного припинення постачання російського газу».

У результаті формально на момент призупинення «Північного потоку — 1» Європа досягла бажаної мети: за даними [2] на 5 вересня, ПСГ в ЄС заповнено на 82%, в абсолютних значеннях це близько 87 мільярдів кубометрів. За підсумками місяця показник мав дістатися 85%, прогнозував [3] до відключення трубопроводу міністр економіки Німеччини Роберт Хабек.

Але загальний показник для регіону — це «середня температура лікарні»: сировина розподілена країнами нерівномірно. Наприклад, на 100% заповнено ПСГ у Португалії, на 99% – у Польщі, більш ніж на 90% – у Франції, Данії, Швеції та Бельгії. А от у сховища Болгарії, Угорщини, Словаччини та ще кількох країн, навпаки, закачано газу нижче за цільову позначку 80%.

Найменше заповнено ПСГ у латвійському Інчукалнсі. Це єдине сховище на чотири країни (всі країни Балтії та Фінляндія) — і воно поки що наполовину порожнє. Щоправда, і потрібне цим країнам дуже мало газу — близько шести мільярдів кубометрів на чотирьох на рік. Ймовірно, на якомусь етапі допомогти членам ЄС, що відстають, може перерозподіл сировини від найбільш забезпечених газом держав — такі рішення передбачені тими ж новими правилами ЄС.

У результаті найтривожніша ситуація складається довкола головного адресата газу з «Північного потоку — 1» і водночас найбільшої європейської економіки — Німеччини. Сховища країни в середньому забезпечені сировиною на 86% їхнього обсягу — загалом це приблизно 20 мільярдів кубометрів. При цьому "Газпром" наводив оцінки [4] , згідно з якими таких запасів Німеччини вистачить лише на два місяці холодного сезону: з жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року споживання газу в Німеччині становило 57 мільярдів кубометрів, в середньому 9,5 мільярда кубометрів на місяць.

Компенсувати нестачу ресурсів країна буде за рахунок інших джерел — насамперед додаткових поставок зрідженого природного газу, пояснював [5] міністр економіки ФРН Роберт Хабек: «Це великий виклик для нас, запаси все ще потрібно продовжувати нарощувати [до 95% заповненості ПСГ до листопада] — але як країна ми [до зими] вже готові». За оцінкою [6] експертів Міжнародного валютного фонду, ВВП Німеччини через газову кризу може додатково втратити 0,7%, 1,8% та 0,4% у 2022, 2023 та 2024 роках відповідно.У ЄС таких розрахунків паніки не викликають, запевняє представник Єврокомісії у коментарі «Медузі»:

Припинення постачання не є безпосередньою загрозою безпеці Європи. Проте ситуація серйозна і потребує пильного спостереження. Комісія скликала спеціальну нараду координаційної групи щодо газу для обговорення з експертами держав-членів ситуації з постачанням. Ми також обговоримо це питання з міністрами на надзвичайній енергетичній раді цієї п'ятниці.

ЄС розглядає два варіанти реагування на зупинку постачання газу з Росії, якщо вірити документу до згаданого представником Єврокомісії засідання, яке вдалося знайти журналістам Euractiv [7] . Обидва пов'язані з обмеженням зростання цін.

Перший варіант — «обмежити ціни на газ, що імпортується з Росії». Це так звана цінова стеля, аналогічна тому, що обговорюється в G7 для російської нафти.На газ граничну ціну можуть встановити законодавчим актом (як санкцію ЄС) або створивши єдину організацію-покупця, яка домовлятиметься про певні обсяги за конкретними цінами від імені всього ЄС безпосередньо з Росією.

Вартість автори пропозиції сподіваються зафіксувати трохи вище за середній діапазон ціни російського газу в 2010–2020 роках — 5–35 євро/МВт-год. Це покриє Росії витрати на видобуток та транспортування та позбавить її можливості отримувати надприбутки та диктувати свої умови, сподіваються в ЄС. Для порівняння: ринкова вартість російського газу в день припинення «Північного потоку – 1» сягала [8] 281 євро/МВт-год.

Російські чиновники вже говорили, що у разі нафти просто відмовляться її постачати країнам — учасницям цінової змови. З газом може статися та сама історія. "Стеля" стане марною, якщо тільки експорт російського газу в Європу впаде до нуля, констатував [7] професор паризького відділення Science Po і співробітник журналу Natural Gas World Тьєррі Бро. Скептично по відношенню до ідеї стелі налаштована [9] і влада ФРН.

Друга частина заходів, які, ймовірно, обговорить ЄС, передбачає запровадження жорсткого регулювання цін у регіонах, що найбільш постраждали. Для цього країни будуть поділені на «червоні» (найзалежніші від російського газу) та «зелені» зони. За орієнтир запропоновано взяти контрактні ціни на газ на голландському газовому хабі TTF . «Зелена» зона зможе закуповувати газ за цінами TTF і нижче, тоді як «червона» — вище за TTF + 1 цент, що має створити достатньо пропозиції для них.

Багато країн ЄС також приготувалися виділяти (або вже виділяють) гроші для компенсації цін на газ, що зросли, населенню і підприємствам — у сукупності за останній рік стимулюючі заходи обійшлися [1] європейським урядам у 280 мільярдів євро.

Європа все ще отримує газ з Росії з інших гілок (навіть через Україну), а також сподівається на ЗПГ і відкочується до неекологічної сировини

Незважаючи на войовничу риторику Москви та Брюсселя, сторони поки що не повністю порвали відносини у сфері постачання газу. Сировина з Росії також постачає [10] до Європи трубопровід «Союз», що йде територією України (потужністю 26 мільярдів кубометрів на рік). Крім того, газ йде до Туреччини нитками «Блакитний потік» (16 мільярдів кубометрів на рік) і «Турецький потік» (31,5 мільярда), а звідти — до країн Південної Європи «Балканським потоком».

Загалом ЄС імпортував з Росії 2021 року 155 мільярдів кубометрів газу, з них 140 мільярдів трубами (тобто на «Північний потік — 1» припадало 43% трубопровідних поставок). А 15 мільярдів, що залишилися, — у вигляді зрідженого природного газу (ЗПГ).Саме на ЗПГ, певне, зробить ставку Європа. «Спостерігається безпрецедентне зростання імпорту ЗПГ до ЄС. За прогнозами, більш як половина російських річних поставок Європа покриє за допомогою імпорту ЗПГ», — каже «Медузі» засновник консалтингової компанії Balesene (Естонія) Андрій Білий. Поставити такий газ до ЄС можуть передусім США, Катар та Австралія.

Можливий і відкат до менш екологічних технологій: Франція, Німеччина, Італія та Австрія вже розконсервували вугільні електростанції. Спалено буде [1] не менше 13 мільйонів тонн вугілля — експерти у зв'язку з цим серйозно ставлять під сумнів стратегічний план ЄС щодо зниження до нуля викидів парникових газів до 2050 року.

І все ж, незважаючи на альтернативи, повністю замінити російський газ ЄС не вдасться. Регіон чекає на тяжкий перехідний період.

За оцінкою [11] експертів МВФ, протягом найближчого року в сукупності всі задіяні альтернативи російському газу покриють дефіцит, що виникає у разі повного припинення поставок з Росії, лише на дві третини.

Знайти достатній для заміщення обсяг енергоресурсів буде складно і на більш тривалому відрізку, прогнозував незалежний експерт Сергій Вакуленко у статті для Центру Карнегі [12] :

Європа тепер чекає не просто важка зима, а два-три важкі роки. Великі альтернативні джерела газу з'являться на світовому ринку не раніше 2025 року, коли має завершитися будівництво кількох заводів ЗПГ у США. Будь-які нові проекти в інших країнах займуть ще більше часу.

На думку Вакуленка, Європі доведеться укладати контракти на постачання газу з інших країн на «не найсприятливіших умовах»: нові продавці намагатимуться нав'язати зобов'язання щодо закупівлі на тривалий термін.

Головною проблемою, яку ринок відчуває вже зараз, залишається зростання цін , зазначає Андрій Білий:

Особливо важко хімічної промисловості, де газ залишається базовим продуктом, наприклад, для добрив. У Німеччині обговорюють навіть тимчасове закриття підприємств на зиму.

Удар для промисловості та домогосподарств можуть пом'якшити заходи підтримки від урядів, але наскільки ефективно вони працюватимуть, поки незрозуміло, підсумовує експерт.

МВФ у своєму прогнозі не виключає, що газовий дефіцит призведе до падіння ВВП у деяких країнах на 6% за підсумками року . У зоні ризику, зокрема, великі економіки регіону, залежні від російських поставок, — насамперед Німеччина, рецесію в якій деякі експерти вважають "неминучим".

Російський бюджет, як і раніше, сильно залежить від нафтогазових доходів — вони повинні становити 38,5% усіх надходжень у 2022 році (9,5 трильйона рублів, або приблизно 160 мільярдів євро). Однак насамперед цей обсяг забезпечує нафту, а не газ: на нафту припадає втричі більше від доходів.

Крім того, Росія має великий внутрішній ринок газу. "Газпром" видобуває близько 500 мільярдів кубометрів газу на рік, а на експорт у дальнє зарубіжжя відправляє лише 180 мільярдів (тобто "Північний потік - 1" - це третина всього далекого експорту). Проте доходи від постачання за кордон «субсидують російську інфраструктуру та житлово-комунальне господарство», нагадує Андрій Білий. Знайти достатні альтернативи європейському ринку самої Росії також буде складно, упевнений експерт.

Втім, небезпечніший для країни не короткостроковий наслідок у вигляді недоотриманих доходів, а довгостроковий — у вигляді втрати європейського ринку назавжди. Європа тепер ще довго не захоче знову нарощувати залежність від російського газу, а згодом це може стати для неї просто невигідним, пояснював Сергій Вакуленко.

За його прогнозом, Європа в період розриву з Росією може вкластися у відновлювану енергетику «з високими капітальними витратами та низькими операційними», профінансувати проекти «в нових газодобувних провінціях (наприклад, Східному Середземномор'ї)» та укласти довгострокові контракти на постачання СПГ зобов'язаннями вибирати певні обсяги»:

Якщо не враховувати вже понесені на той момент витрати та обов'язкові платежі, а брати лише змінні витрати, то всі ці джерела енергії можуть виявитися для Європи дешевшими, ніж російські, а європейський ринок — втраченим для Росії не лише за політичними, а й за економічними міркуваннями.

Між тим, Європейська комісія представила план екстреного виведення Євросоюзу з енергетичної кризи . Він складається із п'яти пунктів. [13]Перший - запровадження стелі цін на газ із РФ. "Ми повинні урізати доходи Росії, які Путін використовує для фінансування цієї звірячої війни в Україні", - заявила на прес-конференції у Брюсселі голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн (Ursula von der Leyen). Інші чотири пункти - введення ліміту на використання електроенергії в години пік, забезпечення ліквідністю енергетичних комунальних підприємств для подолання волатильності ринків, обмеження доходів компаній, що виробляють електроенергію з низькими витратами, а також запровадження "внеску солідарності" для нафтових та газових компаній, які виграли на зростанні на енергоносії.

Цікаво, що за останніми даними, світовий ринок нафти проігнорував погрози Путіна і ціни на нафту раптом опустилися на мінімальний рівень за останні кілька місяців .

Так, вартість нафти марки Brent вперше з початку російського вторгнення в Україну впала нижче 90 доларів (до 89,73) за барель, знизившись на 3,4 відсотка, а американська West Texas Intermediate (WTI) торгувалася цього ж дня за найнижчою ціною з січня – 83,65 долара (падіння на 3,8 відсотка).

"Тим самим світовий ринок проігнорував загрозу Володимира Путіна, що Росія "взагалі нічого не постачатиме - ні газ, ні нафта, ні вугілля, ні мазут", якщо Захід встановить стелю цін на них, щоб ускладнити Кремлю фінансування війни проти України", - пише Дойче велле. [14]