Опубликовано: 9.01.2025. 1:04
Выводить в слайдере на главной странице
Жорстокою реальністю сьогодення стає той факт, що у великих українських містах триваюча війна сформувала (і продовжує формувти далі) "паралельну" невизнану загрозливу для мирного населення та влади реальність, в якій існують та живуть СЗЧ ( самовільне залишення частини). Нелегально, таємно, зі зброєю у кишені, хворобами, травмами, образами, в абсолютній безпорадності та самоті - без держслужб, лікарень, лікарів-психологів, підтримки та уваги з боку держави, яка ім "заборгувала", вони продовжують жити у постійному стресі і непокої неправового поля.
Більша частина з них були насильно викрадені ТЦК для війни, але тепер вони повернулися. Вони повернулися за законом бумерангу.
Іх побоюються правоохоронні органи, і не завжди "помічають". У них особлива аура, а у кишенях нерідко - пляшка, порошок, зброя.
Про свою участь протягом 1,5 місяця кінця 2024 року в боях на території Курської області нашій редакції по телефону East/West ostrovok розповів стрілець-гранатометник Михайло, який два з половиною місяці тому самовільно залишив свою частину (95-у десантно-штурмову бригаду).
Військовий досить спокійно називає себе "СЗЧ". Він, за його словами, "не потребує" допомоги правозахисних організацій, грошей, бо йому допомагають друзі, а також трапляються випадкові підзаробітки. Він не йде додому, але хвилюється, що незабаром його можуть виключити з електронного списку "Резерву+" та перемістити в іншу "гіршу" категорію та хвилюється за свої побратимів, які не мають всього цього, а влітку навіть змушені ночувати в посадках просто неба.
"Зі 120 бійців нашої роти нас в живих залишилося лише 20-ть, - розповідає він. - Десять із них - це "300-і", тобто поранені, які були вивезені до шпиталів, а тільки десять залишилися цілими і їх вивезли на ротацію до Сум. Я виявився щасливчиком серед цих останніх 10-ти, я не був пораненим, та не був вбитим. Але міг... І ми, всі ці 10 чоловіків, не повернулися на фронт, ми пішли у СЗЧ. Тому що не бачимо сенсу воювати під головуванням тих, хто нас очолює...".
"Ми протрималися місяць... Зі 120 людей у землі залишилося 100... Більшість залишилося в землі...Наші командири часто відправляють бійців, піхотинців у нікуди, зовсім не володіючи координатами супротивника, маючи недостовірні дані, які не перевіряються, керуючи нами на видстанні... Це були безглузді втрати наших побратимів, і зараз ми бачимо, що ці загиблі хлопці, "200-ті" починають пропадати з електронного списку "Резерва+", їх вручну "мудрі керівники" переводять у категорію "500", - як безвісти зниклих, можливо, щоб затягнути процес, щоб одразу не виплачувати батькам та рідним компенсації за загиблих дітей чи чоловіків.
Для батьків моїх загиблих друзів можливо сьогодні не так важливі гроші - найголовніше інше, вони хочуть знати, що їхні сини будуть поховані ... Дуже мало бойових контактів, така це війна тепер, коли ти практично не бачиш свого супротивника в обличчя, смерть несе артилея, міномети, КАБи і дрони. Тому якісний зв'язок та професійні накази командирів - це гарантія зберегти життя бригади...
Я своїм командуванням був дуже невдоволений. Нам дали дуже "смішне" екіпірування - в основному воно обмежувалося берцями та старими бронежилетами, які після другого влучення просто розсипалися. Тобто солдат повинен розуміти, що якщо хоче вижити на цій війні, він має мати в кишені мінімум 100-150 тисяч грн. - щоб купити собі ці "плити рівня 5-45 або 7-62, від 20 тис грн. кожна, і весь інший одяг та екіпіровку.
Ці хлопці сьогодні як би "висять у повітрі", деякі живуть по чужих документах, кому пощастить - у друзів, до батьків багато хто не поспішає повертатися, десь нелегально підробляють, часто на будівлях чи на інших точках".
Як заявляє військовий юрист Центру надання підтримки ветеранам та їхнім родинам Роман Лихачов, понад 100 тисяч українських військових пішли до СЗЧ з початку війни. І лише близько 7 тисяч з них добровільно повернулися на службу після СЗЧ, повідомляє ДБР.
При цьому, близько 30 тисяч українців набули статусу зниклих безвісти.Про це повідомив уповноважений по особах, які зникли безвісти за особливих обставин, Артур Добросердов.
За його словами, зараз у реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин понад 71 тисяч записів. Йдеться і про військових, і про цивільні. Лише з початку 2024 року близько 30 тисяч людей набули такого статусу. Виділити дані щодо військових Добросердів відмовився, оскільки це секретна інформація.
"Раз на місяць ми зводимо статистику зниклих безвісти по регіонах – за місцем реєстрації зниклої безвісти особи. За даними станом на кінець грудня 2024 року, на першому місці Донецька, далі – Дніпропетровська та Харківська області", – зазначив уповноважений.
У розшуку перебувають 59 тисяч українців. Відразу 7,5 тисячі з них офіційно підтверджені Міжнародним Комітетом Червоного Хреста як полонені.
155-ї окрема механізована бригада ЗСУ : масове дезертирство
На днях гучкою новиною стало те, що співробітники Державного бюро розслідувань (ДБР) України затримали командира однієї із рот 155-ї окремої механізованої бригади ЗСУ імені Ганни Київської, повідомляє прес-служба відомства.
Ім'я затриманого не називається, лише його звання – старший лейтенант. За версією слідства, командир не виконав наказ про передачу роти, що він очолює, в оперативне підпорядкування іншому підрозділу. Він наказав бійцям бігти без зброї та сам залишив місце несення служби.
Військовослужбовця затримали 8 січня на Рівненщині. Його доправили до Києва, де повідомили про підозру в самовільному залишенні місця несення служби та відмову виконати наказ. На сайті ГБР сказано, що підозрюваному загрожує до 10 років позбавлення волі. Його відправили під арешт.
Повідомлення ГБР з'явилося на тлі інформації про випадки дезертирства у 155-й бригаді ЗСУ.
У грудні 2024 року український журналіст Юрій Бутусов повідомляв, що 1700 військових дезертували із бригади, не вступаючи в бій, а ще 50 втекли під час навчань у Франції. Представник французької армії повідомив AFP 6 січня, що під час тренувань у Франції дезертували кілька десятків військовослужбовців ЗСУ.
Командувач Сухопутних військ Збройних сил України Михайло Драпатий пояснив ці випадки тим, що нову бригаду спільно формували «в досить стислий термін — лише за кілька місяців». Це спричинило «формальне ставлення з боку відповідальних осіб».
Нова українська бригада Leopard 2 почала розпадатися, не встигнувши дістатися лінії фронту. Покровськ, місто-фортеця в Донецькій області на сході України вже цілий рік протистоїть наступу противника, чисельність якого оцінюється приблизно в 70 000 військовослужбовців.
"Готуючись до майбутнього штурму, який стане кульмінацією російського наступу, що розпочався понад рік тому, українці зміцнюють Покровськ. Але один із підрозділів підкріплення, нещодавно сформована 155-та механізована бригада — одна з небагатьох українських бригад із танками німецького виробництва Leopard 2 та гаубицями Caesar французького виробництва — почала розпадатися ще до того, як прибула до обложеного міста минулого тижня", - пише Forbes.
Бригада мала налічувати понад 5800 військовослужбовців, що значно перевищувала більшість із приблизно 100 інших бойових бригад українських сухопутних військ. Але близько 1700 із цих 5800 військовослужбовців у сукупності виявилися відсутніми, під час та після її дев'ятимісячної підготовки на Західній Україні, Польщі та Франції. За повідомленнями, у листопаді майже 500 солдатів все ще перебували у самоволці.
"Проблема в організаційній та лідерській неспроможності", - вважає Татаригамі, засновник аналітичної групи Frontelligence Insight в Україні. За українського президента Володимира Зеленського військові лідери, включаючи головнокомандувача генерала Олександра Станіславовича Сирського, віддали пріоритет формуванню нових бригад новачків — принаймні, 14 з них — а не поповненню існуючих ветеранських бригад, які після 34 місяців важких боїв можуть скоротитися до половини своєї первісної чисельності.
Але нові бригади недієздатні - з нерівномірним керівництвом, недостатньою технікою і цілими батальйонами погано навчених, амбівалентно керованих новобранців, які мають погану звичку кидати свою бригаду за першої ж нагоди. Вступивши в бій під Покровськом останніми днями, 155-та механізована бригада зазнала важких втрат, за повідомленнями, навіть втративши частину своїх танків та іншої бронетехніки.
Ці війська та танки мали б більше шансів боротися під командуванням досвідчених бригад, вважає підполковник Богдан Кротевич, начальник штабу бригади «Азов» Національної гвардії України. "Хіба це ідіотизм – створювати нові бригади та оснащувати їх такою технікою, маючи неукомплектовані існуючі?" — спитав Кротевич.
"Це не обов'язково ідіотизм – це політика. Під тиском, щоб продемонструвати найпостійнішим союзникам України, що Україна все ще має резерви сил і здатність продовжувати бойові дії, Зеленський та його вищі генерали зробили ефектний вчинок: сформували нові бригади. Вони зробили це, незважаючи на те, що у військовому відношенні було б доцільніше поповнити старі бригади свіжими військами та технікою", - пише Forbes. .
«Вище політичне та військове керівництво країни фактично грало зі 155-ю [механізованою] бригадою, навіть не намагаючись планомірно підготувати та навчити бригаду, і не давши командирам бригад часу на те, щоб самим створити боєздатну команду», — написав український військовий кореспондент Юрій Бутусов .
За іронією долі, катастрофічні перші дні бойових дій 155-ї механізованої бригади змусили українських лідерів зробити з уцілілими військами та технікою бригади те, на чому наполягали Татаригами та Кротевич, що вони повинні були вчинити з самого початку: розподілити ці сили по бригадах, що добре устоялися. районі Покровська.
Але це не поверне людей і танки, які 155 механізована бригада вже втратила .
"Днями доповів верховному головнокомандувачу Збройних сил про ситуацію в 155 бригаді та рішення, які ухвалюються командуванням Сухопутних військ для підтримки підрозділу та вирішення проблемних питань, озвучених як самими військовослужбовцями, так і журналістами. Роз’яснив ситуацію, назвав причини, відповідальних. Також зустрічався з командуванням бригади та французькими журналістами, які зараз працюють в підрозділі, відвідують позиції, щоб на власні очі побачити, як воїни "Анни Київської" виконують бойові задачі та оперують наданим Францією озброєнням.
Вважаю, що було зарано виходити в публічну площину до встановлення всіх обставин, однак станом на сьогодні уже можу поінформувати суспільство про заходи, які вживаються в КСВ, для стабілізації ситуації в 155 бригаді.Всі події зі створенням 155 бригади сталися до мого призначення в КСВ. Однак вважаю своїм обов'язком реагувати на проблеми підпорядкованого підрозділу та вирішувати їх системно - на всіх рівнях, які від мене залежать", - розповів командувач.
Драпатий зазначив, що формування та озброєння "з нуля" нової бригади спільно з іноземною країною відбувалося вперше і в доволі стислі строки - всього за кілька місяців.
"Ніхто не мав такого досвіду раніше, тому неможливо було передбачити всі нюанси та деталі цього процесу. Проект такого масштабу для Командування Сухопутних військ став викликом, і не всі служби спрацювали на відмінно. Французька сторона повністю виконала свої зобов'язання перед Україною. Ми дуже вдячні за те, що партнери ризикнули і спільно реалізували цей проект. Задача за Збройними Силами - довести, що він є ефективним та виправити всі помилки, а також - не повторювати їх у майбутньому", - пояснив він.
Командувач наголосив, що більшість системних недоліків, допущених Командуванням Сухопутних Військ, Генеральним Штабом ЗСУ, Оперативним командуванням на всіх етапах формування 155 бригади наразі "проаналізовано", їм надано оцінку, щодо окремих питаннях "вже реалізуються рішення". Вважаю, що 155 бригада імені Анни Київської – перспективна і ще проявить себе. Так, потрібен час і зусилля багатьох для виправлення помилок, допущених під час формування. Але українська новостворена бригада імені Анни Київської може і має стати справжнім "гальським півнем" - символом Франції: гордою, незламною, та готовою до бою за свободу", - підсумував командувач.
Наталія Кононова, East/Wst ostrovok
