Cекретний свідок у спрві Щербаня таки дав свідчення проти Тиммошенко. 6-годинне засідання мало всі ознаки екшена і бойовика, де під завісу дали детективну історію від особи, яка мала дуже широкі зв’язки у кримінальному світі, і вижила лише завдяки співпраці з "органами".
Але про все по порядку.
За півгодини до засідання, адвокат Тимошенко Сергій Власенко зібрав брифінг, на якому заявив, що акт Пенітенціарної служби про відмову Тимошенко прибути в суд сфальсифіковано [1].
За його словами, напередодні він був у Тимошенко, коли до неї зайшла представниця колонії і екс-прем'єр спитала в неї, чи скоро буде конвой до Києва. Та відповіла, що ще не вирішено, але засудженій дадуть час приготуватися. А коли Власенко вийшов, то дізнався, що є вже акт про відмову, який його клієнтка начебто підписала ще зранку.
Він також послався на слова Сергія Саса, який був у лідерки "Батьківщини" за кілька годин до засідання, і засвідчив, що та не відмовлялася іти в суд.
Звісно, на тлі 10-місячної історії відмов Тимошенко з’являтися в суді – це виглядало як версія виправдання. Але зважаючи на нещодавні події – історію Власенка й новин УНІАН та зламаної пошти одного з прес-секретарів "Батьківщини" – вірити адвокату були підстави.
Коли всі вже готові були в зайти в зал засідань, суд несподівано змінив його на більший – той, де слухалася справа Луценка. Було зроблено все, щоб в зал потрапило максимум преси.
Засідання розпочалося з того, що суддя Царевич вирішила покарати Тимошенко за неявку в суд.
Суддя виявилась настільки обуреною, що наклала на Тимошенко стягнення в 10 разів більше за передбачене – "тисячу неоподатковуваних мінімумів", хоча адміністративний кодекс передбачає лише сто.
Почувши рішення судді, депутати "Батьківщини" почали поводитися в гірших традиціях процесу у газовій справі – ображали Царевич, глузували, радили говорити голосніше. Та у відповідь зірвалась на крик. Суд перетворився на погано зрежисований водевіль.
Під час чергового звернення Власенка, суддя попросила його встати, депутат Володимир Яворівський сказав, що в цьому суді необов'язково вставати.
Царевич запитала: "Хто це сказав?", на що сусід Яворівського відповів: "Чететов Михайло Васильович".
Тоді суддя оголосила перерву для видалення особи, що порушила порядок.
Почувши ці слова, депутат Сергій Пашинський скомандував депутатам: "Готуймося!", і накинув на плечі піджак. "Тільки спробуй!" – кинув він судді.
Депутат Сергій Соболєв прокричав: "Ти спочатку виплати гроші, які ти винна Луценку!". Як відомо, Царевич входила в колегію суддів, які дозволили арешт Луценка і за що Європейський суд з прав людини постановив виплатити йому компенсацію у 15 тисяч євро.
Спершу Царевич спробувала вирішити конфлікт "малими" силами. Дівчина – розпорядник засідання – підійшла до депутатів і запитала: "Чи вийшов Чечетов з залу?".
Депутати розреготалися: "Чечетов вийшов. Вперед ногами. І голосує асабіста".
Дівчина знітилась, і пішла. Царевич повернулась до залу.
Сергій Власенко заявив, що акт пенітенціарної служби про [2]те, що Тимошенко відмовилася їхати на засідання суду, сфальшований.
Він повторив, що у вівторок був у Тимошенко і ані під час його присутності, ані після, вона не відмовлялася їхати до суду
Власенко наполягав, що не можна розглядати справу про вбивство без Тимошенко. "Спочатку цю справу фальшували слідчі прокуратури, а тепер фальшує ще й пенітенціарна служба, пишучи фальшиві акти", – обурювався адвокат.
Царевич його мовчки вислухала. Хоча всім виглядом показувала, що не вірить словам адвоката, а сам він її дратує.
"Тимошенко тричі надавалася можливість прибути до суду…", – почала говорити суддя, але адвокат її перервав.
І Царевич зірвалася. Вона почала нагадувати адвокату, як йому поводитися в суді, що він вже двічі отримував попередження. Власенко огризнувся, що лише один. І суддя винесла адвокату ухвалу, аналогічну Тимошенко – 1,7 тисяч гривень за неповагу до суду.
"Ех, вона розігналася! Царевич вирішила наповнити Азарову бюджет за наш рахунок", – жартували депутати.
"Царевич, ганьба! Царевич, ганьба!" – вигукувала Олександра Кужель.
Давши депутатам викричатися, суддя запитала зі скепсисом: "Заспокоїлися?".
"Заспокоїмося, коли ти будеш за гратами" – відповіли ті.
І тоді суддя винесла постанову про видворення депутатів з зали. Пресі дозволено було лишитися.
"Будеш сидіти не 3, а 9 років!" – пообіцяли їй у спину депутати.
В зал зайшов керівник "Грифону". Він попросив депутатів залишити зал.
"Ну, спробуйте. Вже раз викидали", – зневажливо кинула Людмила Денисова у бік начальника "Грифону", полковника Шлемка.
"А що таке "Грифон"? Птица? Що таке "Беркут" я знаю, а що таке "Грифон"? – позіхаючи спитала Олександра Кужель.
Шлемко хвилин 10 вмовляв депутатів. Ті відмовлялися виходити, і вимагали список депутатів, які мають вийти.
"Піднімайтеся!" – закликав Шлемко Сергія Пашинського.
"Посвідчення спершу покажи. А то зараз як піднімусь", – пригрозив у відповідь депутат. Тоді за Шлемком підійшов ще десяток "грифонівців", які спробували відтіснити депутатів.
"Ааааааааааа, да вы что здурели? Они ноги ламают….!!! Да сколько же можно???" – била в істериці сумкою Шлемка Денисова. Депутатці наступили на ноги.
Під силою жіночого вереску "Грифон" відступив.
"Ви бачите, що робиться? Це вони таке роблять з депутатами. Тепер ви розумієте, як вони нас викидали з лікарні "Укрзлізниці", – кричала Кужель.
"Тільки там не було чоловіків, щоб нас захистити" – заплакала Денисова, схилившись на плече Пашинському.
Після цього силове протистояння припинилось. Сторони розійшлися. Коли нервове напруження в залі спало, в зал зайшла помічниця судді, і ще раз зачитала документ про видворення депутатів з зали. Після цього витяг з судового журналу зачитав ще представник "Грифону", але депутати не збиралися йти, нариваючись на продовження конфлікту.
"Принесіть мені ухвалу суду, а не витяг з судового журналу. Звідки я знаю, що це таке. Може, це жіночий щоденник Царевич", – вимагав уїдливо Пашинський, який на весь зал оголосив, що він позаштатний кореспондент "Чорноморки". А власник телеканалу Андрій Сенченко озброївся судовим мікрофоном.
В коментарі Власенко пояснював журналістам, що вони змушені так захищатися, мовляв, влада сподівалась, що Тимошенко як і раніше відмовлятиметься іти в суд. "Але ми вирішили змінити тактику, і тоді вони влаштували весь цей фарс", – пояснив адвокат.
За його словами, є наказ терміново допитати свідка без Тимошенко. Хоча насправді жодної термінової потреби немає. Бо навіть в матеріалах справи не вказано, що йому загрожує смертельна небезпека.
"У нас в поданні написано, що може потім з'явитися загроза свідку. Що тоді заважає відкласти допит на тиждень, на два. Я знаю, що заважає! Комусь дуже хочеться перед самітом ЄС розмахувати матеріалами допиту, і казати, що в нас є докази вини Тимошенко. Хоча насправді їх немає", – зазначив Власенко.
Він навіть не виключив, що Царевич, яка вже другу годину перебувала невідомо де, призначить засідання в іншому приміщенні, куди депутатів не пустять і таки допитає свідка.
Однак сталося не зовсім так.
З п’ятої години депутати заговорили про те, що в суд прибув "Беркут". Саме цей спецпідрозділ мав у 2011 році досвід викидання журналістів і депутатів [3]з зали суду у газовій справі.
В залі відчинили вікна.
- Це нас у вікна викидати будуть? Там хоч не високо падати? – запитав сміючись Пашинський.
- Та ні, ти просто одразу потрапиш туди, куди треба, – пожартував у відповідь Власенко. Адже за вікнами суд знаходиться міський цвинтар.
Втім "Беркут" зробив все простіше. Колоною спочатку по четверо, потім по троє, по двоє і по одному, більше сотні бійців мовчазною силою витіснили депутатів. Ті навіть прокричати не встигли. Під ногами лишень скрипіли зламані лавки. За хвилину зал було звільнено.
Тоді повернулась Царевич. Слідом за нею зайшов задоволений прокурор Пушкар.
Суддя оголосила, що підозрюваній Тимошенко неодноразово надавалася змога взяти участь в засіданні – 6 і 7 лютого в рамках відео-конференції, а 13 лютого її готові були доставити в зал засідань у Київ. Але вона відмовилася. У зв’язку з чим, за клопотанням протилежної сторони, вона вирішує проводити допит свідка без Тимошенко.
Двері відчинилися, і в залі з'явився лисий чоловік у дорогому чорному пальто.
Він представився мешканцем Донецька Ігорем Мар'їнковим. У перших же словах він наголосив, що ніколи не був особисто знайомим з Тимошенко. Але мав розгалужені зв’язки серед кримінальних бізнесменів, вбивць і представників правоохоронних органів, включаючи міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка і керівника главку карного розшуку Едуарда Фере.
ТЕКСТ СВІДЧЕНЬ МАРЇНКОВА ЧИТАЙТЕ ТУТ [4]
При цьому Мар'їнков неодноразово зазначав, що перебував під охороною "Титану".
40-хвилинні свідчення [4]були переобтяжені деталями його особистих зв’язків і було дуже важко схопити, яке відношення все це має до вбивства Щербаня.
У першій частині своїх свідчень він повідомив, що у 1994 року познайомився з одним з лідерів донецької банди кілерів Анатолієм Рябіним. Як відомо, він належав до одного угрупування з Кушніром, звинуваченим у вбивстві Щербаня.
Після смерті у листопаді 1994 донецького кримінального бізнесмена Едуарда Брагінського, Мар'їнков допомагав Рябіну вивезти родину до Братислави – так склалися їх стосунки.
Саме Рябін і познайомив пізніше Мар'їнкова з Кушніром. А далі звів його і з Олександром Мільченком (Матросом) , який тільки вийшов з тюрми, та був у добрих стосунках з Павлом Лазаренком.
Як відомо, за версією прокуратури, саме через Мільченка була організована схема співпраці Лазаренко та Тимошенко з кілерами Щербаня. Вбивці мали отримати економічний зиск за виконане вбивство.
Використовуючи зв’язки Мільченка і Лазаренка, Мар'їнков, за його словами, збирався запустити схему продажу електроенергії. Банда ж Кушніра мала свої бізнес інтереси і плани.
На той час вони спільно торгували зерном, а збиралися отримати доступ до одного з портів.
Однак ніхто з "друзів" свідка навіть в нетверезому вигляді не сказав йому прямо, що Лазаренко і Тимошенко замовили Щербаня, поточнив свідок.
Згадуючи день вбивства Євгена Щербаня, він розповів, що дзвонив тоді Рябіну на прохання друзів, щоб дізнатись, що сталося.
"Я позвонил Рябину: "Я не пойму ситуацию в Донецке, убили Щербаня. Ты знаешь?" Он говорит: "Я в курсе дела, поэтому сейчас еду в Донецк". Я не придавал значения, какие были тогда причинные связи", – розповів Мар'їнков.
Далі він перескочив уже на події 1997 року, де описував, що оборудка Лазаренка і кушнірівців не склалася, і у тих виникли фінансові труднощі і претензії до тодішнього прем’єра. Кушнірівці навіть збиралися передавати листа Лазаренку через його партнера Петра Кириченка.
Однак з того нічого не вийшло до відставки Лазаренка і тоді партнери почали "наїжджати" на Мільченка, каже свідок.
"В августе 1997 Анатолий Рябин был в Киеве. ...Спрашиваю: "Почему наезжаете на Матроса, чем он вам обязан?" Он рассказал, что по заказу Лазаренко, Тимошенко могли убить, что-то было связано с этими...", – розповів він у суді.
Як відомо, за версією прокуратури [5] банда Кушніра начебто мала забезпечити захист Тимошенко, яка перебувала "на курку" та захищати її бізнес.
Почувши останні слова, Сергій Власенко з вибаченнями перервав допит свідка.
"Я вибачаюсь, але я погано почув, це вам все казав Рябін", – запитав адвокат.
"Рябин, – роздратовано відповів свідок – Я хочу, чтобы все было понято правильно. Я много про себя начитался в Интернете, даже, что я за Гонгадзе следил. Но я знаю не только слова, но и дела".
Царевич свідка заспокоїла, і посміхаючись порадила: "Не переживайте, судді теж багато чого про себе читають".
Свідок заспокоївся і повернувся до розповіді:
"Рябин сказал, что к ним (до банди Кушніра – УП) обратился Матрос-Мильченко. Мильченко сказал, что встречался с Лазаренко, и тот ему сказал, что есть угроза жизни Тимошенко, и хотел бы решить несколько вопросов, связанных с убийствами. И что Тимошенко и Лазаренко мешают работать в Донецкой области несколько человек – Момот и Евгений Щербань".
"Числа 15 ноября 1997 года приехал Кушнир. Мы встречались – я, Сердюк, Дзюба и Кушнир – на Красноармейской в ресторане. Больше претензий Кушниром не выдвигалось. Кушнир последние год-два выпивал частенько. И он начал говорить, что "очкарик" – имелся в виду Павел Иванович Лазаренко – что "очкарик" их кинул, и Матрос тоже, и он будет разбираться, что делать, потому что вопросы коммерческого плана не решили, которые они просили у Лазаренко и Тимошенко, но и денег они не получили. А благосостояние, которое им обещалось – совместные проекты или дать доли в предприятиях – это не досталось".
Після цього свідок дещо відхилився від сюжетної лінії і попутно розповів, як один з поплічників Кушніра Сердюк їздив дивитися, де знаходиться дача Олександра Волкова, і він, відчувши, що пахне смаленим, повідомив про це Едуарду Фере, з яким "був у дуже хороших стосунках".
Дізнавшись про зраду, Кушнір викликав Мар'їнкова на зустріч в Братиславі, але той не пішов, дізнавшись, що його планують "пристрелити".
Слід зауважити, що незважаючи на те, що цей епізод не мав ніякого стосунку до справи, він був розказаний легко і легко сприймався. Тоді як він інших спогадів весь зал напружував лоба.
Після цього "ліричного" відступу свідок знов повернувся до історії стосунків банди Кушніра з Лазаренком, зокрема про те, що коли бандита затримали, то кілька його поплічників їздили в Дніпропетровськ за грошима на звільнення, бо "Кириченко сказав взяти гроші в Тимошенко".
І далі знову, без ніякої логічної зв'язки вигулькнув наступний пасаж.
"Что касается убийства Щербаня. Еще одна деталь. Была поздняя весна 1996 года. Люди, я имею в виду Рябина и Кушнира, иногда останавливались в отеле "Национальный", Мильченко там даже жил. И Тимошенко там жила в 810 номере, я жил в 408 номере.
Где-то днем захожу в отель "Национальный". Я знал, что Кушнир приехал. Там, где ресепшен первого корпуса отеля, я на этой площадочке встретил Мильченко, Кушнира и Тимошенко. Они мило беседовали. Я был удивлен, что они перешли на личные знакомства.
Два-три дня они были в Киеве. Я у Кушнира спросил: "Что это за кампания такая, какие у вас отношения с Тимошенко?" На что Кушнир сказал, что Лазаренко и Тимошенко для них – одно целое. И благодеяния могут поступать и от Тимошенко, им надо что-то и кушать и семьи питать, ведь семьи жили за рубежом.
Он сказал: "Нормально, нам Юля решит все проблемы, которые у нас есть материального плана, мы будем и бизнес иметь и всякие дела". Был такой внятный-невнятные его ответ. Учитывая, что он не занимался никакими делами, я понял через какой-то период времени, что это были какие-то киллерские заказы", – розповів свідок.
Фактично, це єдина пряма згадка Тимошенко в його свідченнях.
Решту Мар"їнков переказує зі слів інших осіб. Розмірковуючи сам із собою, чому в трьох попередніх процесах він не згадував Тимошенко (його про це ніхто не питав), свідок виправдав себе тим, що просто вважав її одним цілим з Лазаренком.
В цілому від свідчень залишилося дуже важке враження. Це не була вільна розповідь. Це було радше схоже на натужне згадування студентом завченої відповіді на екзамені. Щоправда, свідок згадував події 17-річної давнини.
Втім прокурори були задоволені. Адже фактично свідчення Мар'їнкова [4]– це той клей, на який вони "садять" всю справу проти Тимошенко.
А коли журналісти зауважили прокурору, що свідок не був безпосереднім учасником подій, і посилається на слова третіх осіб, які вже померли, той не побачив в цьому крамоли.
"Він чув це від осіб, які були безпосередніми учасниками подій. До чого тут від третіх чи четвертих. Ми зараз допитуємо лише одного свідка, а не розглядаємо всю справу по сукупності доказів", – сказав прокурор.
У четвер свідка чекає перехресний допит. На який навряд чи покличуть Тимошенко.