У монографії вперше в історії соціологічної думки подано розгорнутий теоретичний та емпіричний аналіз такого специфічного способу адаптивної поведінки людей, як соціальна мімікрія. Розкрито її сутність, досліджено генезу і механізм функціонування в різні періоди суспільного життя, розроблено поняттєвий апарат, здійснено типологізацію, охарактеризовано особливості модернізації її історичних типів в умовах трансформації та кризових явищ. Запропонована автором цілісна наукова концепція соціальної мімікрії сприятиме більш глибокому та всебічному розумінню специфіки адаптивної поведінки людей, яка спричиняється суперечностями та проблемами сучасного життя й уможливлюється інтенсивним розвитком розуму людини, зокрема такою його атрибутивною властивістю, як хитрість.