За день до „кінця світу ” 20.12.2012 в Палаці Спорту м.Киів відбувся концерт легендарного шок-рокера Мерліна Менсона.
Шоу проходило в рамках світового туру „Hey, Cruel World … Tour” і складалося з хітів та нових пісень з альбому “Born Villain”, який вийшов в травні цього року. Також, з Менсоном приїхали Твіггі Рамірез (гітара), Фред Себоен (бас), Джейсон Саттер (барабани).
Пам’ятаю, я вперше почула Менсона, коли ще навчалася в школі, і з того часу (вже років так 16-ть) мріяла попасти на його концерт, і ось – Мерілін Менсон, на якого я так чекала, за день до кінця світу по версії майя – тож я забила на роботу і поїхала до Києва!
Всіх вражень щодо Менсона неможливо передати, але я спробую.
По-перше, йому вже за сорок, але дивлячись на те, як він поводиться на сцені – розумієш, що вік не має значення. По-друге – він просто офігенний! Так ось, концерт проходив в Палаці Спорту, можна було побачити зірку зовсім зблизька – з першої фан-зони, якщо хотілося зекономити –з другої фан-зони, або просто можно було придбати місця в якомусь із секторів.
Приймаючи до уваги свій пенсіонерський вік, а також необхідність з’явитися цілою на роботі в понеділок, я купила місця в першому секторі, дуже близько до сцени. Чесно кажучи, квитки я купувала ще в серпні, бо вже в вересні місць на секторах не залишилось, а потім їх не залишилось і у фан-зонах, бо в день концерту вже на виході з метро на станції „Палац спорту” стояли люди, яки питали в кожного :„Чи можна у вас купити квиток?”
На квитку було написано, що початок - у 19.3.Ми прийшли о 19й і були приємно вражені тим, що не довелося стояти в черзі по морозу (що взагалі-то не дуже схоже на українських організаторів). В холі Палацу продавали мерч – футболки з портретом Менсона по 250 UAH, такі ж само як у нас на ринку за 60, але за 250 (мабуть тому що made in USA, а не China). О 19-й публіка тільки збиралася, до першої фан-зони прямували найбільш активні фани – дівчата з готичним макіяжем в червоних латексних сукнях, та такі ж само хлопці)))), не всі в сукнях, авжеж, але одразу було видно – що ці люди – фанати Менсона.
На секторах публіка була більш різноманітною: іноземці (особисто я бачила американців, чула німців), сімейні пари за 50ть (!!!), сімейні пари з маленькими дітьми (яких тримали на руках), хлопчики років 12-15, що прийшли з батьками (бо дітям до 18ти без супроводу дорослих на Менсона заборонено ?) та навіть дядечки, що передавали друг другу окуляри, щоб краще бачити сцену.
19.30 – час для розігріву. На сцену виходить гурт QUARPA. Я ніколи не чула, як співає Ірена Карпа, тільки читала щось з її книг, пам’ятаю, що там було багато мату, а більше нічого не пам’ятаю. І ось вона виходить в сарафані із сала і співає те ж саме, що і пише. Послухати Карпу – це як сходити в Пінчук арт-центр, а може я просто не розумію сучасне українське мистецтво, а може і не тільки я, бо під час виступу Карпи перша фан-зона гучно скандувала: „МЕН-СОН! МЕН-СОН!”
20.00 – Карпа нарешті пішла, замість неї на сцену виходять якісь американці і починають перевіряти обладнання.
20.30 – на сцену опускається чорна завіса, всі завмирають в очікуванні.
20.45 – за завісою з’являється тінь (так, Господи, це ж Менсон, живий! Мамо, я його зараз побачу! Хоч би не вмерти на радощах від інсульту))) і каже: „Hey, Kiev!”, завіса падає і ми чуємо першу з 16-ті пісень, які він виконає цього вечора, - „Hey, Cruel World…”, потім „Disposable Teens” , „The Love Song”, „No Reflection”, „mOBSCENE”, „The Dope Show” „Slo-Mo-Tion”, „Rock Is Dead”.
Після кожної пісні гас світ, змінювались декорації та костюм Менсона. Цього вечора Брайана Уорнера (справжнє ім’я Менсона) можна було побачити в чорному шкіряному костюмі зі шкурою лисиці на плечі, в костюмі Папи Римського з митрою на голові, в білому костюмі, в костюмі м’ясника з ножем, в воєнному костюмі і т.д. Я все чекала що він заріже курку, або відкусить голову кажану, але нічого такого не трапилось, замість цього він скакав по сцені, робив непристойні рухи по відношенню до свого гітариста, та навіть співав головою униз. Із декорацій особливої уваги заслуговують гігантський хрест, що світився та висів догори униз та трибуна, з якої Менсон віщав у гучномовець.
Після каверу на Депеш Мод „Personal Jesus” Менсон сказав: “Because this is the last day on Earth, you deserve one more f***ing song!” (Тому що це останній день на Землі, ви заслуговуєте на ще одну гарну пісню).
І тут, навіть не усвідомлюючи цього ми стали очевидцями історичної події – Менсон виконує „The Last Day On Earth” (Останній день на Землі), цю пісню він виконував наживо тількі двічі – 31го грудня 1998 року в Лас Вегасі і 20го грудня 2012 року в Києві – нам нереально пощастило!
Потім „Sweet Dreams”, „Coma White”, „Antichrist Superstar”, „The Beautiful People”, „King Kill 33”.
Публіка майже сходила з розуму, декількох дівчат виносили непритомними з першої фан-зони, а дехто навіть почав слем (я навіть не уявляла слему под Personal Jesus, але, як показує практика, було б бажання – і все можливо), і ось найцікавіше - на сцену полетів фанатський бюстгальтер, який Менсон одразу ж націпив собі на голову. 22.00 - Остання пісня - „Irresponsible Hate Anthem”, яку зал співав разом з Менсоном: „WE HATE LOVE, WE LOVE HATE!”, гітаристи покидали медіатори до першої фанки, Менсон розтрощив ударку і пішов.
Менсон, повертайся!
Юлия Холмакова,спуціально для Ostrovok