Більше ніж візит: Джей Ді Венс на Кавказі

Адміністрація Дональда Трампа веде активну політику на Південному Кавказі, в регіоні вкрай чутливому для Росії та Ірану, — пише аналітик Войцєх Гурецький (Центр східних досліджень) у своєму фейлетоні для Польського радіо для Закордону.

Якби успіх офіційного візиту вимірювати кількістю укладених угод і домовленостей, цей не належав би до найуспішніших. Віцепрезидент США Джей Ді Венса, який 9–10 лютого відвідав Вірменію та Азербайджан, має у своєму доробку лише два підписані документи — по одному для кожної країни.

У Єревані він підписав із прем’єр-міністром Ніколом Пашиняном угоду про співпрацю в галузі ядерної енергетики, а в Баку — підписав з президентом Ільхамом Алієвим хартію про стратегічне партнерство США та Азербайджану. І все ж значення цього візиту важко переоцінити. Незалежно від того, що для обох країн це був перший в історії візит американського політика такого рівня (понад два десятиліття тому третю країну Південного Кавказу — Грузію — відвідав президент Джордж Буш Молодший, який прагнув підтримати реформи Мікаела Саакашвілі).

Почнімо з угод, які самі по собі мають чимале значення. «Ядерна» домовленість відкриває шлях для американських інвестицій у цей сектор вірменської економіки, що наразі монополізований Росією. Це важливо з огляду на заплановане на 2036 рік завершення експлуатації атомної електростанції в Мецаморі та плани будівництва нового реактора.

Оператором станції та постачальником ядерного палива є російська корпорація Росатом — і саме вона сподівається на черговий контракт. Щоб «не дражнити ведмедя», прем’єр Пашинян натякнув на можливість продовження роботи Мецамору ще на десятиліття, але ці слова пролунали вже після заяви віцепрезидента про готовність США інвестувати у вірменські ядерні проєкти 9 млрд доларів. Навряд чи Вірменія добровільно відмовиться від таких коштів.

«Хартія про стратегічне партнерство» з Азербайджаном звучить більш «привабливо», проте в багатьох аспектах це лише декларація намірів щодо поглиблення взаємин. Йдеться про співпрацю у розвитку регіональних транспортних маршрутів, інфраструктури перевезень і торговельних сполучень, а також, зокрема, про взаємодію у сфері безпеки й оборони та боротьби з тероризмом.

Отож, самі загальні формулювання? Так, але документ передбачає створення робочих груп з питань співпраці в окремих сферах. Впродовж трьох місяців вони мають підготувати перелік конкретних проєктів і плани їх реалізації. Якщо ж врахувати, що подібну хартію США підписали з Вірменією понад рік тому — в останні дні адміністрації Джо Байдена — висновок про послідовне зростання зацікавленості Сполучених Штатів Кавказом напрошується сам собою (американсько-грузинське стратегічне партнерство фактично призупинене через дистанціювання Тбілісі від Заходу).

Проте важливішим за документи є неодноразово згаданий Венсом проєкт TRIPP — абревіатура від Trump Route for International Peace and Prosperity («Шлях Трампа для міжнародного миру і добробуту»). Цей проєкт, залишаючи осторонь самопіар господаря Білого дому, має забезпечити автомобільне й залізничне сполучення між основною територією Азербайджану та ексклавом Нахічевань, а далі — з Туреччиною (через територію Вірменії).

Цей маршрут залишається закритим понад три десятиліття (через азербайджансько-вірменський конфлікт), а принципи його майбутнього функціонування донедавна були однією з головних суперечностей між двома столицями. Баку прагнув фактично екстериторіального коридору, тоді як Єреван наполягав на збереженні свого контролю. TRIPP, яким керує створена в січні американсько-вірменська компанія (угоду укладено на 99 років), поєднує, здавалося б, непоєднуване.

Світ вперше почув про TRIPP пів року тому. 8 серпня 2025 року президенти Дональд Трамп й Ільхам Алієв та прем’єр Нікол Пашинян підписали у Вашингтоні декларацію, яка де-факто встановила мир на Кавказі (на мир де-юре ще доведеться зачекати). Вірменія та Азербайджан, які ніколи не встановлювали між собою дипломатичних відносин — вони увійшли в незалежність у стані війни — визнали свої кордони й заявили про намір розблокувати транспортні шляхи. Трампу вдалося те, що не вдалося ані ЄС, ані Росії, якщо, звісно, остання справді цього хотіла, адже «керування через кризу» належить до її улюблених способів дій. Саме тоді було оприлюднено ідею сполучення через Вірменію.

TRIPP означає фізичну присутність американців у стратегічно чутливій частині регіону — вздовж кордону Вірменії з Іраном, позаяк саме там пролягатиме цей маршрут. Таким чином Вашингтон посилить тиск на Тегеран, а також зміцнить позиції Туреччини, яка отримає сухопутне сполучення зі своїм азербайджанським союзником. Все це веде до послаблення впливів Москви. Хоча вона зберігає в регіоні, особливо у формально досі союзній їй Вірменії, численні важелі (військова база в Ґюмрі, активи в економіці, впливи у Вірменській апостольській церкві).

Гра за Кавказ далека від завершення. Невідомо, чи повернеться Грузія до проєвропейського курсу, але візит Джей Ді Венса показав, що США прагнуть відігравати в ній активнішу, ніж досі, роль.

Довідока: Войцєх Гурецький, головний спеціаліст відділу Туреччини, Кавказу та Центральної Азії у Центрі східних досліджень (OSW). Автор репортажних книжок про Кавказ і Центральну Азію.