Texty.org.ua: "Із січня 2025-го ситуація стала погіршуватися, росіяни просуваються швидше, а вмирають менше"

Із січня 2025-го ситуація стала погіршуватися, росіяни просуваються швидше, а вмирають менше, пише Texty.org.ua

Це свідчення того, що в армії накопичилася критична маса проблем, про які давно говорять і які ніхто, передусім головнокомандувач Сирський, не вирішує.

Перша проблема — наявність цілого прошарку некомпетентних командирів, які прикривають один одного і рішення яких призводять до загибелі бійців, життя яких можна було б вберегти і які могли б убивати окупантів, якби в них було розумне керівництво.

Неадекватні накази, які призводять до необґрунтованих смертей бійців, трапляються в усіх арміях світу, навіть у найпросунутіших. Але в Україні, хоч дані про втрати й закриті, судячи з публічних заяв то одного, то іншого комбата, а також з огляду на результати нашого опитування про причини СЗЧ це набуває загрозливих масштабів. А ми не можемо собі цього дозволити, бо наш противник набагато сильніший і численніший за нас.

Ми можемо виграти тільки завдяки кращій тренованості, більшій організованості та ініціативності. На жаль, зараз армією керують командири, які звикли свою професійну неспроможність закривати людськими втратами. І Сирський нічого не робить, щоб змінити це. Йому, вочевидь, із такими підлеглими комфортно. Але ці військові керівники, як свідчать дані, поступово програють війну.

Друга проблема — тотальна брехня у звітах і прикрашання реальності. Формування культури чесності чи культури брехні залежить від першого керівника. Якщо керівник не хоче чути правду чи ті, хто її каже, втрачають посади, решта також брехатиме. Це те, що відбувається в ЗСУ зараз.

Третя проблема — інноваційність. Українські бійці й оборонка не раз придумували інноваційні методи ведення війни, такі як застосування FPV-дронів чи збиття дронів-розвідників і «Шахедів» зенітними дронами, але росіяни швидко переймають наші винаходи і швидше, ніж ми, їх масштабують. Ідеться не лише про масштабування виробництва, а й про швидшу організацію навчання і швидше масове застосування нових видів озброєння.

Корінь проблеми пояснює полковник британської армії у відставці, військовий експерт Ґлен Ґрант, який багато часу поводить в Україні: «Генеральний штаб займається безпосередньо веденням боїв замість того, щоб планувати завтрашній день».

Окремо над усім цим нависає проблема мобілізації, яку має вирішувати цивільна влада на чолі із Зеленським, а не третьорядні полковники Сухопутних військ. Ми та інші журналісти вже втомилися повторювати, що політична влада нічого не робить для того, щоб мобілізація відбувалася адекватно, законно й водночас поповнювала склад ЗСУ в достатній кількості.

Вкотре зазначимо, що проблема мобілізації, як сполучені посудини, пов’язана з проблемою неадекватних командирів. Коли в країні всі знають родича чи знайомого, який служить, кожне неадекватне рішення на фронті створює величезне відлуння в тилу серед рідних і друзів бійців. І коли таких рішень стає дуже багато, то це відлуння перетворюється на гучний дзвін, хоч би як його ігнорували медіа і хоч би як намагалися заглушити браві повідомлення пресслужб.

Докладніше про проблеми ЗСУ, які призводять до відступу і зменшення смертності в російських військах, читайте в перекладі статті The Wall Street Journal.

Зміна головкома на людину, яка дала б надію на краще, може підвищити бойовий дух армії, що в такій критичній ситуації вкрай важливо. І самі зміни також не чекатимуть, хоча дадуть результат не відразу.