Група українських та польських істориків підписала Друге польсько-українське Комюніке

Група українських та польських істориків (по 12 з кожного боку) підписала Друге польсько-українське Комюніке, пише Історична експертиза.

Ця ініціатива – ідейне продовження Першого Комюніке, яке було підписано 22 істориками з Польщі та України у 1994 році. Це була перша велика спроба пошуку спільної інтерпретації важких та кривавих сторінок історії взаємин між поляками та українцями у ХХ столітті.

Ми, підписанти Другого комюніке, вважаємо за необхідне для обох суспільств прийняти парадигму «всі жертви – наші» щодо спільного минулого, що відтепер унеможливить своєрідне «протистояння жертв», тобто розподіл їх на «своїх» та «чужих», численні маніпуляції та торгівлю їх кількістю. Вшанування всіх жертв польсько-українського конфлікту 1940-х років і гідне вшанування їхньої пам'яті є не лише моральним обов'язком, а й насамперед доказом зрілості сучасних та демократичних європейських суспільств. Ми вважаємо, що загальна увага, зосереджена на жертвах минулої взаємної ворожнечі, має означати:

- ексгумацію безіменних братських могил з метою створення цвинтарів/некрополів; згода України на ексгумації не повинна сприйматися як взяття на себе відповідальності всього народу за злочини ОУН-Б та УПА, а як прояв християнської культури та поваги до всіх померлих незалежно від їхньої національності, віросповідання та політичних поглядів;

- поповнення поіменних даних у базах жертв взаємного конфлікту з урахуванням давніх місцевостей, у тому числі вони походили;

- розміщення при дорогах інформаційних таблиць з історичними назвами місцевостей, що були стерті з простору та з карток внаслідок їх повної пацифікації;

- рішуче засудження та ефективна протидія актам вандалізму проти пам'яток іншої сторони, у тому числі могил на цвинтарях інших релігій, а також російській дезінформації у сфері історичної пам'яті про тяжке польсько-українське минуле; поляки та українці не повинні підпадати під вплив (політику) третіх сторін, а мають самостійно та рефлексивно оцінювати взаємні конфліктні ситуації, перевіряти історичні упередження та разом думати про майбутнє наступних поколінь;

- відновлення початкової форми пам'ятних знаків за згодою обох сторін, та остаточне вирішення питань щодо проведення пам'ятних заходів з обох сторін кордону;

- Повернення до формули предметного діалогу з найскладніших для обох народів питань, що стосуються подій 1939-1947 років, в рамках експертного форуму істориків, який має бути заснований владою Польщі та України (Міністерством науки або Академією наук, за винятком суб'єктів /Інститут національної пам'яті - Комісія з переслідування злочинів проти польського народу та Український інститут національної пам'яті/, які після 2017 року стали сторонами конфлікту щодо інтерпретації подій);

- перевірку та доповнення документації 1917-2023 років, яка була підготовлена Центром KARTA у контексті 80-х роковин цих злочинів під назвою «Волинь 1943 - апогей».