Верховна Рада ухвалила закон про засади державної політики національної пам'яті українського народу. Цей законодавчий акт, який поки що не підписав президент, різко посилює роль Українського інституту національної пам'яті (УІНП) у житті країни. Про наслідки прийняття такого закону розмірковує Страна.
Практично це може означати різке посилення процесів "декомунізації та дерусифікації".
Закон також наказує змінити "місця пам'яті Другої світової війни" - тобто пам'ятники, меморіали та могили полеглих солдатів - відповідно до законів про "деколонізацію", декомунізацію та державну мову.
Виконання цих вимог призведе до кардинальної ситуації, а то й знесення пам'ятників на честь Другої світової війни. Винятки можуть зробити тільки для пам'ятників, розташованих на місцях поховань, та й то не для всіх.
Крім того, закон прямо означає метою державної політики боротьбу з "заздалегідь недостовірною інформацією про історію України з метою публічної глорифікації чи виправдання імперіалізму та тоталітаризму, відповідних політичних режимів, публічного заперечення злочинів проти українського народу".
Таке широке тлумачення, під яке можна підвести, за бажання, будь-яку історичну дискусію" вже викликало різку критику та звинувачення у створенні в Україні інституту цензури та впровадженні "ідеологічної та історичної інквізиції".
"Справа не в тому, що Конституцію проігнорували, а в тому, що тепер замість Конституції буде УІНП. Попередні антиконституційні закони були точковими, а цей ставить один з органів влади у виключне становище цензора (що заборонено Конституцією) і арбітра (прерогатива судової гілки влади). Він буде визначати міру дозволеного в науковому діалозі, в публічній риториці, в основах освіти і в питаннях збереження пам'яток. Адже щось нагадує, чи не так?)" - пише експерт Національного інституту стратегічних досліджень Ольга Михайлова.
Водночас лобісти закону вважають, що час їх підтискає. Вони побоюються, що найближчим часом "вікно можливостей" закриється - суспільні настрої в Україні можуть змінитися і посилиться опір радикальної українізації та дерусифікації. Воно і зараз відчувається. Але якщо, наприклад, буде завершено війну (особливо якщо однією з умов її завершення стане зміна політики щодо російської мови), то тренд дійсно може змінитися.
А тому група підтримки УІНП закликає до радикальних дій - "все, що встигнемо дерусифікувати - те й наше".
Володимир В'ятрович повідомляє у своєму дописі у Facebook, що "закон дає визначення поняттям політики пам'яті, місць пам'яті, рашизму та злочинів проти Українського народу. Український інститут національної пам'яті отримує статус центрального органу виконавчої влади, який формує й реалізує державну політику в цій сфері. Уряд має ухвалити Державну стратегію відновлення та збереження національної пам'яті.
Документ передбачає наскрізне впровадження політики пам'яті в діяльність закладів освіти, музеїв та органів влади.
Закон встановлює, що інформація про померлих на могилах і місцях почесного поховання не є конфіденційною. Якщо заклади чи вулиці не перейменували відповідно до закону, їхню назву змінює засновник або уповноважений орган. Нові назви вулиць і площ не можна змінювати протягом 10 років. Також назви територіальних громад мають відповідати назвам їхніх центрів.
Відновлюється "антисаботажний механізм": місцеві ради отримують 6 місяців для усунення символів російської імперської політики, після чого відповідальність переходить до голів громад, а далі — до обласних адміністрацій.
Крім того, Україна визнає державними нагородами відзнаки, запроваджені УНР і УГВР, якими до 1991 року відзначали борців за незалежність. Український інститут національної пам'яті має публікувати та оновлювати на сайті перелік осіб і подій, що містять або не містять символіку російської імперської політики".
