Гучний медіаскандал Bild: "Німеччина готується до війни між Росією та НАТО після поразки ЗСУ"

Газета Bild - наймасовіша у ФРН - ініціювала гучний медіаскандал. Минулої неділі, 14 січня, вона опубліуцвала статтю, в якій стверджується, що "Німеччина готується до війни між Росією та НАТО після поразки ЗСУ" , пише DW.

Тобто, у вересні Росія розпочинає широкомасштабні навчання "Захід-2024" на заході РФ і в Білорусі, "у жовтні розміщує ракети середньої дальності і нарощує свої війська в Калінінградській області, нібито для того, щоб попередити напад НАТО, що готується".

"Насправді Росія планує захопити вузький Сувалкський коридор на кордоні між Польщею та Литвою та інсценувати там у грудні 2024 року прикордонний конфлікт із численними жертвами, пише DW/ - Ось деякі із заголовків російських ЗМІ до публікацій з посиланням на Bild: "Німеччина готується до війни між Росією та НАТО після поразки ЗСУ", "Німеччина збирається протистояти Росії після поразки ЗСУ", "У Німеччині повідомили про початок підготовки до війни з Росією", "Bild дізнався про підготовку в Берліні до сценарію війни Росії та НАТО", "У Кремлі не коментують повідомлення Bild про розробку ФРН "сценарія війни НАТО з РФ"...

Про що, власне, йдеться у газеті Bild?

Автори статті - Юліан Репке (Julian Röpcke) і Георгіос Ксантопулус (Georgios Xanthopoulos) - запевняють, що в їхньому розпорядженні виявився секретний план бундесверу, розроблений на випадок, пишуть вони, "драматичного сценарію гібридного широкомасштабного2" .

Перший етап, зазначає Bild, розпочнеться вже у лютому цього року з додаткової мобілізації у Росії 200 тисяч військовозобов'язаних та успішного весняного наступу російської армії в Україні до червня цього року. У липні ж почнеться спочатку прихований, а потім дедалі явніший напад Росії на країни Заходу з використанням кібердиверсій та інших гібридних методів ведення війни – головним чином проти країн Балтії.

У травні 2025 року в НАТО ухвалюють рішення щодо заходів стримування, щоб не допустити нападу Росії на Сувалкський коридор з Калінінградської області та з Білорусі. А далі, за умов тимчасового безвладдя у США після президентських виборів, Росія повторює східноукраїнський сценарій 2014 року, але вже на території НАТО. У "день Х" головнокомандувач НАТО наказує перекинути 300 тисяч військовослужбовців альянсу, у тому числі 30 тисяч солдатів бундесверу на східний фланг НАТО. Чим закінчується ескалація, не ясно: Bild запевняє, що сценарій бундесверу закінчується на 30-й день після дня Х, коли в районі Сувалкського коридору один одному протистоять півмільйона озброєних до зубів солдатів Росії і НАТО.

У міністерстві оборони ФРН відмовилися коментувати викладений у Bild сценарій ескалації відносин Росії та НАТО.

Водночас представник Міноборони заявив, що "вивчення різних сценаріїв, хоч би якими неймовірними вони були, відноситься до повсякденної роботи у військах, особливо в ході навчання військовослужбовців".

Директор Центру передового досвіду НАТО в галузі стратегічної комунікації Яніс Сартс, у свою чергу, зазначив, що матеріал, що потрапив у розпорядження Bild, є сценарієм навчань, а не секретним аналізом розвідки. Сценарій навчань, пояснює він, це завжди уявна ситуація для перевірки військових можливостей у тій чи іншій галузі.

У минулому такі сценарії були повністю вигаданими, з неіснуючими країнами та географічними районами, але зараз, додав Сартс, у сценаріях використовуються реальні країни та географічні назви.

Полковник бундесверу у відставці, військовий експерт берлінського Фонду "Наука і політика" (SWP) Вольфганг Ріхтер (Wolfgang Richter) також не бачить нічого екстраординарного в наявності у бундесверу сценаріїв на всі випадки життя: "Йдеться про розробку сценаріїв, що абсолютно нормально для армії, ми ж ось уже два роки говоримо про агресивну війну Росії проти України, і цілком природно, що в НАТО відреагували на це розробкою планів захисту своїх східних партнерів за різних варіантів розвитку подій".

Мета розробки таких планів, пояснює експерт, підготуватись до різних варіантів нападу, щоб з'ясувати, наприклад, наскільки швидко можна буде перекинути війська до потенційного театру воєнних дій, зрозуміти, де можуть виникнути проблеми, та в ході навчань своєчасно їх усунути. "У даному випадку, - підкреслив Ріхтер у бесіді з DW, - мова однозначно не йдеться про конкретний прогноз російського нападу, а про можливий сценарій того, що могло б статися, і відповідним чином навчити війська реагувати та отримати належні висновки. Зауважу ще раз: це не прогноз нападу і це не має жодного відношення до ймовірності нападу. У експерта Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) Штефана Майстера (Stefan Meister) - подвійне ставлення до викладеного сценарію Bild. З одного боку, за його словами, "корисно розробляти різні сценарії нападу Росії на НАТО, навіть якщо це порівняно нереалістично, оскільки зараз Росія дуже сильно залучена до військових дій в Україні і зазнає великих втрат у живій силі та техніці. Але ж ми й великої війни Росії проти України не очікували, не були готові до неї", - визнав експерт.

Майстер вважає, що Росія зараз не має потенціалу розпочинати велику війну проти НАТО.

"Але й виключити напад РФ на країни Балтії не можна, - додав він. - Тому треба готуватися і до таких сценаріїв, але не впадати в крайнощі і не починати запевняти, що це найреалістичніший сценарій".

З іншого боку, Штефан Майстер говорить про певну "істерію" у публічній дискусії, особливо в певних колах, в яких "дуже завищується ймовірність атаки Росії на країни НАТО".

Треба ретельніше аналізувати, що дійсно реалістично чекати з боку РФ, а що є "просто панікою, яку привносять до нашого дискурсу країни, які можуть бути порушені (російською агресією. - Ред.)", сказав Майстер, натякаючи на країни Балтії.

"Нам потрібен баланс у цій дискусії: готуватися до різних сценаріїв - так, але не так, щоби починалася істерика, яка справі не допоможе".

"Зрозуміло, - констатує експерт DGAP, - треба опрацьовувати різні сценарії нападу Росії на зону відповідальності НАТО, підраховувати, скільки в такому разі знадобиться військ і бойова техніка.

Але зараз куди насущніше думати про те, чого Україна потребуватиме через рік, через два роки, і вже зараз розміщувати відповідні замовлення (на підприємствах ВПК. – Ред.)”.