"Декомунізація". Голова Львівської ОДА Максим Козицький відзвітував, що в регіоні знищено всі 312 «радянських» пам'яток

Голова Львівської ОДА Максим Козицький відзвітував, що в регіоні знищено всі 312 «радянських» пам'яток – пам'ятники радянському солдатові (включаючи надгробні), стилізовані «п'єти» Мікеланджело (Батьківщина-мати тримає на колінах мертвого бійця). хлібом-сіллю тощо, пише незалежний науково-історичний журнал Iсторична експертиза.

"Усі спроби опору місцевих жителів були пригнічені, а їхніх ініціаторів звільнено з роботи", - пише видання.

У селі Островок пильний активіст Олександр Климов виявив «символ тоталітарного режиму» – пам'ятник воїнам прикордонної застави Рава-Руського прикордонного загону, які, як свідчить напис, «22 червня 1941 р. о 4:00 ранку вступили в смертельну сутичку з німецьким фашизмом.

Радник начальника ОДА Олег Радик звинуватив владу Белзької громади (куди входить Островок) у тому, що "вони «ховали» три радянські пам'ятки, які високопосадовець назвав «лайном».

Після знищення цих пам'ятників шлях деколонізаторів проліг на цвинтарі.

Влітку члени робочої групи з питань декомунізації при Львівській ОДА виявили на Личаківському цвинтарі склепи та могильні пам'ятники із забороненими радянськими символами – серпом та молотом та п'ятикутною зіркою. Виявлено також пам'ятники із зображенням танків, зброї, написами російською мовою.

«На Личаківському цвинтарі поховані “визволителі”, військові так званої великої вітчизняної війни, – цитує видання секретаря робочої групи Ганну Герич, – Вони насправді були окупантами... Там помпезні могили з танками, літаками, орденами... Є напис “старий більшовик”. Що з цим хочемо робити? Ще не знаємо! Спочатку проведемо консультації з істориками, пам'ятниками. Тому що найбільші цвинтарі міста є пам'ятками національного значення. Йдеться про дотримання закону про декомунізацію. Можливо, мінімально приберемо заборонену комуністичну символіку – серп та молот, зірку, великі герби СРСР... Також варто подумати про коригування російськомовних написів».

Депутат Львівської обласної ради, член робочої групи Захар Міляник зазначив:

«Львівщина першою в Україні завершила декомунізацію, знищено понад триста пам'яток радянської доби. Другий етап – перейменування вулиць. Тепер наша група вирішила дослідити цвинтарі. Багато надгробків мають написи мовою окупанта. Найбільше болить, що люди, які в різні періоди вбивали українців, катували еліту, лежать на найкращих місцях, на найкращих цвинтарях Львова. Хочемо залучити істориків, які розповіли б, хто де похований, хто був залучений до злочинних дій щодо українців».

Захар Міляник також повідомив, що після Личаківського цвинтаря робоча група відвідає Янівський цвинтар, де також є подібні надгробні монументи та інші цвинтарі Львівщини. Потім відбудеться спеціальний форум, де шукатимуть відповідь на запитання: як вчинити правильно щодо надгробків, які увічнюють пам'ять «катів нації».

Видання звинувачує депутата Святослава Шеремета, що він "перетворив розкопування могил на прибутковий бізнес".

При облраді він створив меморіально-пошуковий центр «Доля», який отримує фінансування на різноманітні ексгумації.

"Спочатку він знаходив останки та перезахоронював із почестями воїнів дивізії СС «Галичина» та УПА, тепер же знищує пам'ятники та почесні поховання червоноармійців у центрі населених пунктів та переносить їх на цвинтарі", - пише видання. - ....Нещодавня історія українських авторитарних украй правих — це історія парадоксів. Якщо подивитися на опитування, то вони погано виступили; їх скромні успіхи були регіональними та короткочасними. З іншого боку, вони були дуже успішними з погляду формування політики пам'яті країни. Вони непропорційно вплинули на написання історії, вклавши значні зусилля у створення ефективної структури в галузі управління пам'яттю. Радикальні націоналісти також обійняли керівні посади деканів та проректорів у провідних університетах України, міністерстві освіти, Українському інституті національної пам'яті (УІНП) та архівах Служби безпеки України (СБУ). Вкрай праві набули непропорційного впливу на «м'які питання» ідентичності та формування «національної пам'яті» — не лише керуючи державними інститутами пам'яті, а й безпосередньо розробляючи закони про пам'ять, що забороняють «неповагу» до ОУН, Української повстанської армії (УПА) та інших історичних вкрай правим групам. У цьому дослідженні зроблено спробу простежити та контекстуалізувати репатріацію етнонаціоналістичних вкрай правих з еміграції та її роль у формуванні інфраструктури виробництва пам'яті, зокрема, за президентів Ющенка (2005–2010) та Порошенка (2014–2019)".