"Брюсель погрожує зупинити допомогу": Безугла порівнює Україну для ЄС "пораненим собакою", якого лише обіцяють "впустити до хати", "тримають на ланцюгу", щоб "гавкав"

Архітектоніка відносин і вимог потребує докорінного перегляду. Наразі отримує ЄС, а жертвуємо ми.

ЄС отримує:

- Захист власної безпеки українською кров'ю.

- Трудові ресурси. Мільйони українських громадян, які закривають дефіцит робочої сили в багатьох країнах ЄС.

- Наші інтелектуальні кадри. ІТ, медицина, інженерія тощо.

- Наші інші ресурси, зокрема, продовольчі.

Натомість ми отримуємо:

- Несистемну, дозовану допомогу, яку важко прогнозувати.

- Роки зволікання з рішеннями щодо постачання далекобійної зброї, авіації, сучасних ракет тощо.

- Постійні вимоги реформ, значна частина яких ВЖЕ втратила актуальність навіть для самих європейців, натомість до нас НЕ присилають спеціалістів для предметної допомоги в реформах і КОНТРОЛЮ, а офіси Євросоюзу і НАТО працюють майже в довоєнному режимі (!).

- Заклики знизити мобілізаційний вік, прискорити призов та інші вимоги, які суперечать їхнім задекларованим принципам.

- Нереформовану архітектуру ЄС та НАТО, яка не відповідає темпам трансформації світу.

- Підтримку "внутрішніх агентів впливу", які не несуть політичної відповідальності, але нав’язують порядок денний за зовнішніми лекалами.

Окремо про цю "шляхту політичних студій". Вирощені за десятиліття у грантовому вакуумі, вони весь тиждень тарабанили своїм європейським контактам одне й те саме: «Зупиніть їм допомогу! Напишіть їм листа!». Вони готові добитися блокування підтримки під час війни, лише щоб мати вплив. І це подають як прояв "відповідальності", "патріотизму", "європейських цінностей". То чи таке вже незалежне НАБУ, чи воно незалежне від української держави? До речі, і від самого НАБУ зараз має місце політичний шантаж.

Ок, скажете, багато допомоги, вона ж не безкоштовна, треба йти на вимоги, бо безкоштовний сир буває тільки в пастці?

Європейська допомога не безкоштовна — це інвестиція у безпеку, бо за них воюємо ми. Плата за захист. Якщо завтра російські дрони почнуть атакувати європейські міста, то, впевнена, значна частина сповненого цінностями євросуспільства вимагатиме капітуляції вже післязавтра. Так, згідно з дослідженнями, лише 15% поляків готові захищати свою країну у разі нападу Росії, при цьому лише 8% вважають свою армію готовою до війни, і менше 10% довіряють системі оборони.

Згадуєте сварку в Овальному кабінеті та інші події, коли команда Трампа тиснула на Зеленського з позиції: "Здайтеся і не заважайте нам займатися своїми справами"? Це було відкрито і грубо, але тоді це тільки згуртувало наше суспільство. Ми пройшли цей шлях і вийшли на інший трек співпраці зі США.

Європейці інші. Не в їхніх інтересах здати нас Путіну, але в їхніх інтересах тримати нас на повідку, не пускаючи до себе в дім. Давати рівно стільки, щоб ми вижили, але не вирвалися вперед. Схожа політика була і у Байдена, і тоді все максимально збігалося між США та ЄС. Пам'ятаєте, як нам дали трішки HIMARS, коли в США були сотні? Без пояснення причин, просто аби не просунутись надто далеко.

Аби гавкали у дворі.

Я завжди була єврооптимісткою. І для мене очевидно, що Україна — це Європа. Але для самого Євросоюзу ми завжди залишалися прикордонням. Ми будемо для них ПРИКОРДОННЯМ. У 2014 році, за інших обставин, євроінтеграція стала мантрою і надією. Фактично, вона стала державоутворюючою ідеєю. Але зараз це вже не працює. Відбулося перетворення на картонну виставу. Велика Британія вийшла. Східну Європу захоплюють ізоляціоністи. Інституції не витримали стрес-тесту. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, який під час передвиборної кампанії обіцяв далекобійні «Тауруси», тепер відкрито заявляє: Україну не чекають у ЄС раніше 2034 року. Тобто, не чекають узагалі".

Пам'ятаєте, як Кіт Келлог порівняв Україну з віслюком, якого вдарили дошкою по морді? І це на третій рік кривавої війни...

Що ж, доповню: морква перед віслюком не може залишатися державоутворюючою ідеєю.

Нам кричать, що основна проблема України корупція. При цьому одна із засновників Центру протидії корупції Устінова вивезла чоловіка в США і під час повномасштабного вторгнення купила там будинок, а Шабунін використовував свої зв'язки, щоб уникати фронту. І це лише кілька прикладів. Корупція — НАСЛІДОК, а не першопричина. Якщо держава розвивається, ставить запобіжники і створює умови, то корупція зменшується, але ніколи не зникає повністю. При цьому основною проблемою є якраз побутова корупція, бо вона масова і є яскравим симптомом неякісного функціонування держави. Топкорупція, на жаль, є скрізь, у США, Франції чи Польщі. Її не завжди легко відрізнити від лобізму, а буває неможливо відокремити від політики. А от побутова корупція, коли дають в ТЦК, беруть у поліції, і забирають в університеті, — це яскравий симптом неефективної системи. Неефективної ситеми суспільного договору та функціонування держави. І першочерговою метою має бути не боротьба з корупцією, як із вітряками (хоча бороти корупцію треба постійно, звісно), а налагодження того, як функціонує держава; які умови, запобіжники, контроль та покарання для населення УСІХ рівнів вона створює. У нас фокус фактично втрачений і в глухому куті.

Нам часто кажуть, що українські інституції мають бути «європейськими». Ну і звісно, в першу чергу це стосується антикорупційної "екосистеми". Але варто і тут говорити чесно: в більшості країн ЄС немає такої "екосистеми". У Європі діє єдиний Генпрокурор і централізована вертикаль. Антикорупційні справи ведуться або всередині прокуратури, або через окремі підрозділи, без дублювання функцій і трьох паралельних центрів впливу.

Наприклад:

- Франція. Єдиний Генпрокурор, антикорупцію веде фінансова прокуратура (PNF).

- Німеччина. Один Федеральний прокурор, антикорупція в межах прокуратури і поліції.

- Іспанія, Чехія, Австрія, Нідерланди. Антикорупційні підрозділи в межах єдиної системи правосуддя.

Лише Румунія має схожу на нас модель: DNA — окрема антикорупційна прокуратура з власними слідчими.

Тож навіть наш антикорупційний трикутник — не європейська норма, а політично умовна конструкція, створена під зовнішнім тиском в обмін на преференції для окремих представників "шляхти політичних студій". І поки ми граємо в доганялки з моделлю, якої навіть сам Євросоюз не має, розбалансованість пожирає нас зсередини, відводячи увагу від основ і причин.

Чому "повністю незалежні" НАБУ і САП не передали справи щодо Бойка, Кличка, Порошенка, Ахметова, Пінчука, Авакова та ще десятків українських "богів" до суду? І якщо "шляхта" кричить, що Єрмак — корупціонер, а він очолює Офіс Президента п’ять років, і ці п’ять років НАБУ було незалежним, чому на Єрмака немає жодної справи, НАБУ? За п’ять років. Те саме можна сказати про кожного діяча, якого публічно "призначили" корупціонером.

Світ змінюється кардинально. Через десять років ми можемо жити в реальності, де основні правила диктуватимуть не Брюссель і Вашингтон, а Пекін і штучний інтелект. Попередній світопорядок руйнується. США більше не гарантують демократію та свободу думки, ЄС не є синонімом принципів. І євроінтеграція не повинна залишатися державоутворюючим КУЛЬТОМ.

Нам потрібна національна ідея.

Суверенність.

Інша розмова з ЄС, без ланцюга, ціпка та будки.

Ми не маємо наздоганяти ЄС у його вчорашньому вигляді. Ми маємо перестрибнути щабель. Там, де ЄС тільки починає міркувати, ми вже можемо бути. У нас є потенціал, швидкий, динамічний, брутальний, який може створити нову модель держави у світі, що перетворюється. Але для цього треба хоча б переосмислити моркву.

А поки ми все ще ті, кому вказують на місце. "Сидіти!"