Горячие новости

Антонина Листопад:" Українці вміють шанувати лише – мертвих. А живих ми не бачимо впритул"

Цими днями в січні 2019 року замерз в приміщенні неопалювального пансіонату на Житомирщині Заслужений художник України Журавльов Віктор Никифорович, вимушений біженець з Луганська.

"Над залізним ліжком в жебрацькій келії – його велике художнє полотно з ликом Господнім.Ще раз підтвердилася моя теза: українці вміють шанувати лише – мертвих. А живих ми не бачимо впритул", - пише  луганська поетесса-переселенка Антонина Листопад.                     

                 Антонина Листопад                 

Р Е К В І Є М  ВІД  І С У С А

Диявол від радости лусне.

І висохне рання роса.

З а м е р з  Твій художник, Ісусе!

Офіра пече Небеса.

 

З а м е р з… В двадцять першім столітті!

У Райській Вкраїні  - з а м е р з.

Ми – всі Твої, Господи, діти.

Як в очі дивитись тепер?!

 

Вину відчуваємо кожен.

Безвинна – донецька весна…

З а м е р з н у в, ІСУСЕ, художник.

Бо пекло зробилося – в нас.

 

І пензлі померли від крику.

В сльозах захлинувся журав.

ІСУСЕ!

Та ж він Твої Л И К И

На Скелях Луганських писав.

 

Диявол від радости лусне.

І висохне рання роса.

…З а м е р з Твій художник, Ісусе.

Офіра п е ч е Небеса…

 

Нагадаємо, Журавльов Віктор Никифорович - відомий луганський художник. Учень Шаталіна. На початку червня 2014 переїхав до Києва.

Ось коротка  хронологія його історіі з вуст самого  художника: 
 
"На той час здавалося, весь безлад, який твориться навколо, скоро закінчиться. Але залишатися в місті, де обстріли не припинялися, було вже небезпечно".
 
"У грудні 14-го року тимчасове житло, де оселилися подружжя, довелося звільнити. Волонтери відвезли Віктора Никифоровича і його дружину Тамару Єфремову в Коростишев, в санаторій « Тетерів ».
 
Умови проживання тут важко назвати комфортними. Від санаторію залишилося сама назва і чудова природа навколо. У невеликій кімнаті дуже тісно. Приготувати поїсти неможливо, немає умов і обладнання ".
 
У 2015 році померла дружина Журавльова.
 
"Чи не захворіти в таких нелюдських умовах важко, - підкреслює Журавльов. - Кашель у Тамари все не проходив, і с 20 квітня вирішила відвезти дружину в районну лікарню. Температури, правда, у неї не було, і все ж вирішили порадитися з лікарями, вони допоможуть. Помилялись. Тамара не виглядала важко хворий. Я щодня приходив до неї, купував необхідні ліки, приносив поїсти. На серці Тамара не скаржилася, лише кашель все не проходив. Лікар теж мене заспокоював, казав, що все в порядку: «Температури немає, серце в нормі, все добре », так він мн говорив кожен день. А 23 квітня Тамари Герасимчука ".
 
Жовтень 2015 року
 
"Тепер сподіваюся продемонструвати свої творіння в Києві, - ділиться своїми планами художник-переселенець. - Друзі обіцяли допомогти організувати виставку. У столиці значно більше шансів знайти покупців. Потрібно вибратися з цієї бідності. Планую залишитися в Коростишеві назавжди, адже тут похована моя Тамарочко. несила жити вічно в цих нелюдських умовах. Потрібне власну оселю, і грошей, щоб її придбати у мене, звичайно, немає. От якби продати картини, то можна було б щось підходяще підшукати ".
 
ТСН, грудень 2018 року
 
"У Коростишеві (Житомирська обл.) В санаторії« Тетерів »замерзає 80-річний художник-переселенець з Луганська. У кімнаті, яку йому дали, немає опалення. Небайдужі виклали в соцмережу фото, де змерзлий чоловік лежить на ліжку у верхньому одязі під написаної їм картиною, повідомляє «ТСН» ".
80-річний Віктор Журавльов - один з півтори сотні переселенців, які переїхали в цей санаторій з тимчасово непідконтрольного української влади Луганська. Сказали, житло тимчасове, адже корпус, в якому їх поселили, не ремонтували ще з радянських часів, опалення - немає взагалі. А недавно кімнату художника відрізали від електрики. «Мороз, 12 днів в холоді. День і ніч. Вже у мене хрипить все. Вбивство є кулями, наганом, а це вбивство через тортури », - каже Віктор Журавльов.
 
"29 січня 2019 перестало битися серце відомого українського художника з Луганська Журавльова Віктора Никифоровича. 80-річний переселенець помер від переохолодження організму".
 

 

І ось  крик душі інщої луганчанки, авторки  надрукованого  на смерть художника  - Антонини Листопад.

 Вона  - член Національної Спілки письменників України. Лауреат премії імени Василя Стуса. Лауреат премії імени Олени Пчілки. Лауреат премії Фонду Воляників-Швабінських при Українському Вільному Університеті, Нью-Йорк. Лауреат Шашкевичівського  Конкурсу, Вінніпег, Канада.

Вона - поет, письменник, публіцист. Родом з Волині. лауреат Конкурсу «Українська мова – мова Єднання»,посіла  перше місце в номінації «На Видноті Світу» за книги «Соловки» і «Почаїв», Одеса, 2012 рік.

Нагороджена Почесним орденом «Свята Софія» ( посвідчення 532) Міжнародної іміджевої програми «Лідери ХХІ століття», Київ, 2012.

Автор двадцяти виданих і двадцяти чотирьох ще невиданих книг.

 

" Як зберегти рукописи?!  Куди їх вивезти?  - запитує вона. - Це не моя спадщина. Це Ваш спадок, Українці! Це Духовна Національна Літературна Спадщина всього Українського Народу! Всієї України – с п а д щ и н а…П’ять років бездомних поневірянь… Сплю там, де постелять, знайомі і незнайомі люди. Це не я кажу – це кричить відчай.

Моб. тел.:  050 69 58 640

                   096 46 17 895

Чекаю запрошень для нічлігу.

Поки ще жива…    

8 лютого 2019 року Божого

Ірпінь, Київська область, вул. Українська 47/2, 08200, Україна".

Ostrovok