Опубликовано: 1.03.2023. 3:49
Останні тижні українці проводять зі світлом, однак Кремль досі хоче знищити енергосистему України. Завдяки чому люди отримують електрику майже без перебоїв та які виклики ще попереду?
Попри апокаліптичні сценарії повного затемнення України та евакуації мільйонів людей напередодні опалювального сезону, останній день найважчої зими більшість українців проводять зі світлом, пише Економічна правда.
Уже другий тиждень в енергосистемі працюють усі види генерації, дефіцит відсутній і поки не прогнозується. У міста повертається вуличне освітлення.
Енергетики заспокоюють, що найгірше позаду, а хтось навіть розповідає провідновлення єкспорту, однак розслаблятися ще рано. Схоже, українців чекають не менш складні часи.
Завдяки чому ситуація в енергосистемі суттєво поліпшилася і що буде в майбутньому?
Покращення ППО та ракетний голод Росії
Перший чинник поліпшення ситуації в енергетиці – військовий.
Ще після перших масштабних обстрілів ЕП писала, що завадити планам окупантів і втримати енергосистему можливо лише за умови покращення системи ППО та “закриття” об’єктів критичної інфраструктури.
З кожним новим обстрілом українці здобували гіркий досвід, однак і прогрес очевидний: своїх цілей досягали дедалі менше ракет та безпілотників.
Так, під час останньої атаки дронів-камікадзе Сили оборони знищили 11 з 14 шахедів. При цьому не був уражений жоден об’єкт енергетики.
Важливим у цьому аспекті став і ракетний голод росіян, про неминучість якого не раз говорив керівник ГУР Кирило Буданов. Напередодні Нового року він заявив, що на той момент ворог мав ракет на два масовані удари.
Кількість обстрілів у 2023 році справді помітно зменшилася, однак радіти цьому не варто. Окупанти постійно поповнюють свої запаси, хоч і роблять це не так швидко, як хотіли б.
На одну масовану атаку Росії треба працювати мінімум півтора-два місяці.
Атомна генерація підставила плече
11 лютого після завершення планового ремонту до мережі був підключений четвертий енергоблок Рівненської АЕС, що додало енергосистемі 1 тис. МВт потужності.
Крім того, на повну потужність вдалося запустити другий енергоблок цієї станції, який у 2022 році працював на половину проєктної потужності. Це додало ще 220 МВт.
Таким чином, у роботу повернулися всі девʼять доступних атомних блоків, що дозволило суттєво зменшити дефіцит та скоротити тривалість відключень.
Ледь не головною проблемою енергетиків лишається окупація Запорізької АЕС, яка є найбільшою атомною станцією не тільки в Україні, а й в усій Європі.
Шість енергоблоків, загальна потужність яких становить 6 тис МВт, досі контролює ворог, що значно ускладнює ситуацію в енергосистемі.
Проблема ще в тому, що навіть після звільнення Енергодара на електрику Запорізької АЕС Україна зможе розраховувати лише через два місяці. Це оптимістичний сценарій, озвучений “Енергоатомом”.
Співрозмовники ЕП в енергетичних колах попереджають, що на розмінування станції та прилеглих територій і перевірку стану обладнання можуть знадобитися рік-півтора.
Враховуючи, що напередодні своєї втечі з Херсона росіяни зробили з енергетичною інфраструктурою області, в оптимістичні сценарії вірити не доводиться.
Аномально тепла зима
Ще один позитивний чинник – аномально тепла зима, що дозволило зменшити споживання електроенергії. Наприклад, у Києві лише в січні зафіксували 16 температурних рекордів. Цей місяць увійшов у десятку найтепліших з 1881 року.
Середньомісячна температура повітря в січні у Києві становила -0,3°C, що вище кліматичної норми на 2,9°C.
Найхолодніше було 7 січня, коли мінімальна температура вночі знизилася до -10°С, а найтепліше – 1 і 2 числа, коли максимальна температура становила +13,2°С. Ці дні січня стали найтеплішими за 143 роки спостережень у столиці.
Аномально тепло взимку було в більшості регіонів країни, що зробило суттєвий внесок у швидкість відновлення енергосистеми після масованих обстрілів. Однак позитив не тільки в цьому.
“Зелена” енергія
Завдяки сонячній погоді в лютому в енергосистему почали надходити “зелені” кіловати, що дозволило зменшити кількість відключень, а згодом – порушити питання про відновлення експорту струму в ЄС.
17 лютого в енергосистемі був зафіксований профіцит, через що довелося обмежувати роботу сонячних електростанцій (при цьому “обмежену” електроенергію все одно треба оплачувати).
За даними джерел ЕП, в один із сонячних днів в годину пік загальні обмеження становили 1 500 МВт, що дорівнює потужності 1,5 блока атомної станції на зразок Запорізької.
Через це почалися розмови про необхідність відновлення експорту. Народний депутат Андрій Герус запропонував дозволити продаж електроенергії в денні години із збереженням імпорту ввечері, коли може бути дефіцит.
Днями міністр енергетики Герман Галущенко заявив, що це питання на столі: “Якщо буде стабільний профіцит електрики, то будемо думати про експорт”, – наголосив він.
Імпорт допоміг, але наближається до нуля
Синхронізація української енергосистеми з енергосистемою ЄС дозволила не лише почати експорт і заробити понад 5 млрд грн, а й відкрила шлях до комерційного імпорту та аварійних перетоків, які не раз рятували країну.
За даними джерел ЕП, максимальна аварійна допомога Євросоюзу після одного з масованих обстрілів в моменті сягала рекордних 2 тис. МВт.
У звичайні дні Україна отримувала не менш важливі кіловат-години, які йшли на потреби бізнесу та промисловості та дозволяли зменшити відключення світла населенню.
Наразі технічна можливість для імпорту електроенергії з ЄС становить 700 МВт, але згодом має бути збільшена до 2 тис. МВт. Щоправда, останнім часом обсяги закупівлі дорогої електрики з ЄС навпаки знижуються і наближаються до нуля.
Гідрогенерація також збільшила виробництво
Погода взимку була сприятливою і для гідроенергетики.
“Ми спостерігаємо аномальний тало-дощовий паводок. Для рівнинних річок це явище достатньо рідкісне і зустрічається раз на десятки років“, – заявили в “Укргідроенерго”.
Зимовий паводок спостерігався в басейнах Дніпра, Сожу, Десни та Прип’яті. Для Десни паводок був рекордним: рівень води в річці став найвищим за останні 129 років.
Це дозволило гідрогенерації збільшити виробництво та позитивно вплинуло на загальну ситуацію в енергосистемі.
Відновлення рекордними темпами
Ключовий чинник, який не дозволив росіянам занурити Україну в темряву, – оперативне відновлення пошкоджених об’єктів. Інколи це відбувалося під обстрілами.
Важливу роль зіграла допомога західних партнерів, які надають Україні обладнання та обіцяють продовжувати поставки.
Зазначені природні та людські фактори склалися в один пазл і дозволили впоратися з найбільшою в історії атакою на енергетичну інфраструктуру.
Попри апокаліптичні прогнози напередодні зими, українці зустрічають весну зі світлом, однак розслаблятися не варто.
Радіти ще рано
Хоча енергетики заговорили про завершення найгіршого періоду, стан енергосистеми країни далекий від ідеалу і найближчим часом може погіршитися.
По-перше, за за даними ГУР, знищення енергосистеми України залишається ключовим завданням росіян.
“Ідеться не лише про об’єкти електрогенерації, а про весь паливно-енергетичний сектор. Вони хочуть припинити постачання і нафтопродуктів, і електрики”, – розповів представник військової розвідки Міноборони Андрій Черняк.
Відповідно, усе буде залежати від якості роботи ППО та швидкості відновлення.
По-друге, як показав приклад Одеси, знеструмлення сотень тисяч абонентів можливі і без нових обстрілів – через масштабні аварії.
В Україні є об’єкти, які витримали кілька обстрілів окупантів. Це суттєво знизило їх надійність, тому аварії можливі і в майбутньому.
По-третє, окремі блоки атомної й теплової генерації будуть ремонтувати, що може призвести до дефіциту.
“Ситуація в енергосистемі покращилася, але вона нестабільна. Невдовзі плануються регламентні роботи на деяких блоках АЕС і ТЕС, тому ситуація змінюватиметься”, – заявив виконавчий директор ДТЕК Дмитро Сахарук.
За словами голови “Укренерго” Володимира Кудрицького, не виключені нові обстріли, а енергетичне обладнання зараз не в найкращому стані.
“Ситуація хитка. Те, чого ми досягли, не означає, що ми цю енергетичну битву виграли остаточно”, – підсумував він.
В Україні суттєво покращилася ситуація зі світлом. У більшості регіонів його взагалі перестали вимикати. Є порівняно проблемні області, на зразок Одеської та прифронтових, але загалом порівняно з тим, що було ще місяць-півтора тому, обиватель може точно говорити, що проблеми з подачею світла усунуті.Як пише Країна, причин, чому в українських містах та селах за підсумками першого року війни є світло, існує одразу кілька Але все ж таки для старту відзначимо виключно професійну роботу українських енергетиків. Навіть після найбільш масових ракетних ударів світло в переважній більшості регіонів з'являлося вже після першої доби, а найчастіше набагато раніше. Україна переживала блекаути, були зовсім погані ситуації з погодинними графіками подачі, але за підсумками щоразу питання вирішувалося.І це дуже гарна, можна навіть скаламбурити та сказати, що світла історія. В Україні ще до війни розучилися будувати космічні ракети, кораблі та літаки. Але школа електриків у масштабах усієї країни, починаючи від рядового ЖЕКу і аж до генеруючих компаній, все ж таки функціонує. Принаймні є люди, які розуміють, як можна усувати екстраординарні проблеми, і роблять це ще й максимально оперативно.Втім, головна причина, чому світло є сьогодні в Україні – це все ж таки радянська спадщина. За Союзу будували так, що навіть ракетними ударами «декомунізувати» повністю ТЕС, ТЕЦ, підстанції та інші об'єкти величезної енергосистеми виявилося дуже складно. І це видно не лише на прикладі енергосистеми. Промислові об'єкти на кшталт «Азовсталі» витримували прямі влучення надпотужних 3-тонних авіабомб. Ті ж панельні будинки в Бахмуті або Вугледарі не складаються в гармошку при прямих потрапляннях в них снарядів різних калібрів, включаючи авіаційні ракети класу «повітря-земля». І хоча зараз дуже завзято ведеться боротьба з радянською спадщиною, але є підозра, що деякі об'єкти родом із СРСР цілком можуть довголіття пережити єгипетські піраміди.Інший ключовий момент – це інтенсивність ракетних ударів. Для порівняння, щоб вимкнути Югославію в 1999 році, НАТО скинуло на країну за три з половиною місяці близько 20 тисяч крилатих ракет і керованих авіабомб. Це при тому, що та Югославія разом із Косово та Чорногорією була в 5 разів меншою за Україну без Криму, Донбасу та неконтрольованих частин Запорізької та Херсонської областей. Росія за рік війни завдала набагато менше подібних ударів. Тому об'єктивно вимкнути всю Україну такою кількістю було майже неможливо і неможливе таки не сталося.Країні також пощастило з наявністю АЕС, які до війни виробляли близько 60% усієї електрики. Певні проблеми виникли зі втратою Запорізької АЕС – найбільшої в Україні та Європі, – але навіть станцій, що залишилися, вистачило, щоб перекрити потреби значної частини території. Росія намагалася завдавати ударів по високовольтних 750 кВт трансформаторах, які саме приймали електроенергію, що виробляється АЕС. Але це те, що «лікується», хай і не без зусиль. А от по атомних станціях, звичайно, ніхто цілеспрямовано бити не стане.