Війна та зовнішнє управління: Як йдуть справи в Афганістані через рік після виведення військ США (ФОТО)

Опубликовано: 6.09.2022. 15:37

Через рік після виведення США з Афганістану 31 серпня 2021 року країна різко розвинулась, як багато хто боявся. Відсутність США принесла відчуття полегшення багатьом афганцям, які скаржилися на насильство, спричинене війною, яка тривала два десятиліття, але зараз існує глибока гуманітарна криза. 

Майже 20 мільйонів людей — приблизно половина країни — стикаються з гострим голоом на тлі значного падіння доходів на душу населення та іноземних валют. Про це пише Time. [1]

Тим часом Талібан дотримується дедалі жорсткішого підходу. 

У доповіді Amnesty International [2] від 15 серпня задокументовано надзвичайно репресивний режим, який застосував жорстокий підхід до жінок, здійснював цілеспрямовані напади на групи афганських меншин, брав участь у позасудових вбивствах опонентів, придушував мирні протести та душив пресу.

Ось що потрібно знати про сьогоднішній стан Афганістану.

Страшна економічна криза

До захоплення Талібаном у серпні 2021 року підтримуваний США уряд залежав від міжнародної спільноти приблизно на 80% свого національного бюджету [3] 

. «Це не була сильна сітка безпеки, але все ж таки була сітка безпеки. Його вилучення по суті прискорило цю жахливу кризу і дуже ускладнило багатьом афганцям зводити кінці з кінцями», – каже Майкл Кугельман, заступник директора Азійської програми Центру Вільсона та експерт з Афганістану.

У звіті Світового банку в квітні [4] зазначено, що доходи на душу населення, ймовірно, впали приблизно на одну третину за останні місяці 2021 року в результаті різкого скорочення міжнародної допомоги та рішення США заморозити майже 9,5 мільярда доларів [5] в активах центрального банку Афганістану. Ці рішення були спробами перешкодити талібам отримати доступ до грошей, але призвели до приголомшливих людських втрат для країни.

Нещодавно лютневий указ президента США Джо Байдена про виділення [6] близько 3,5 мільярдів доларів із цих заморожених активів центрального банку Афганістану для покриття виплат за судовими позовами американських жертв 11 вересня піддався різкій критиці багатьма афганцями. (Пізніше вони відзначили рекомендацію федерального судді США від 26 серпня [7] про те, що жертвам 11 вересня не можна дозволяти конфіскувати активи центрального банку Афганістану.) Американські афганці «За краще завтра» назвали рішення Байдена «недалекоглядним, жорстоким» і попередив, що це «поглибить поточну катастрофу, яка вплине на мільйони афганців, багато з яких знаходяться на межі голодної смерті». Адміністрація Байдена спочатку заявила, що така ж сума піде на гуманітарну допомогу в Афганістані, але цього не стлося через побоювання, що лідер Аль-Каїди Айман аль-Завахрі знайшов притулок у Кабулі.

Оскільки Афганістан імпортує більше, ніж експортує, країна залежить від доларів США та твердої валюти для оплати цих товарів. 

«Фінансовий сектор загальмований, а це означає, що звичайні люди та підприємства сплачують високі витрати за неофіційні транзакції, і ці комісії передаються найбільш вразливим споживачам у світі», — каже Ібрагім Бахісс, аналітик Міжнародної організації з питань Афганістану.

 В банках не вистачає готівки, щоб виплатити зарплату та покрити інші основні покупки, такі як їжа та паливо, каже Кугельман.

Жорсткі обмеження Талібану щодо жінок і меншин також не тільки відштовхують міжнародну спільноту, але й безпосередньо завдають шкоди місцевій економіці. За словами Сіми Бахус, виконавчого директора ООН-Жінки, рішення фактично виключити жінок з робочої сили коштувало Афганістану до 1 мільярда доларів річного ВВП [8] .

Незважаючи на попередні запевнення Талібану перед [9] міжнародною спільнотою, що вони не будуть скасовувати права жінок і меншин, як вони робили, коли востаннє правили Афганістаном між 1996 і 2001 роками, цього не сталося.

З моменту повернення до влади в минулому році таліби випустили низку указів, які обмежують майже всі аспекти життя жінок. Крім суворих обмежень щодо роботи , жінкамільше не дозволяється подоржувати на великі відстані поза домом без супроводу чоловічої статі, якщо в цьому немає крайньої необхідності, і вони зобов’язані носити паранджу на вулиці. Хоча  таліби пообіцяли знову  відкрити школи для учениць , вони скасували рішення щодо середніх шкіл.

Суворі правила Талібану зробили домогосподарства, очолювані жінками, особливо вразливими, оскільки багатьом людям важко отримати гуманітарну допомогу. «Залежно від того, де ця допомога розподіляється у вашій провінції, особливо якщо ви живете далеко від центру міста, отримати доступ до неї може бути проблемою», — каже Маріам Сафі, директор-засновник Кабульської організації з політики. Дослідження та розробки (DROPS). «Якщо у вас немає родича чоловічої статі, ви не маєте доступу».

Протягом останніх місяців DROPS опитував афганських жінок про те, наскільки безпечно вони почуваються в країні. 

«Хоча в деяких провінціях фізична безпека, можливо, покращилася, почуття безпеки жінок значно погіршилося», – каже вона. Багато жінок повідомили, що почуваються ув’язненими. 

«Один із наших респондентів сказав, що бути жінкою здається злочином», — каже вона.«Те, що зараз відбувається, — це гендерний апартеїд», — каже Ялда Роян, член-засновниця Групи захисту прав афганських жінок і феміністська активістка, яка втекла з Кабула під час захоплення Талібаном. Жінки зараз більш схильні до примусових шлюбів — або тому, що їхні сім’ї не можуть дозволити собі піклуватися про них, або тому, що бойовик Талібану любить жінку і просить сім’ю віддати їхню дочку, каже вона.

Таліби також розправилися з хазарейською меншиною, яка становить близько 20% населення Афганістану. Вони були усунені з державних посад і стали жертвами цілеспрямованих атак. У звіті Amnesty International від 15 серпня задокументовано випадки примусового виселення афганських меншин із їхніх домівок і незаконних вбивств.

Але гуманітарна допомога все ще є важливою, і існують різні погляди на те, як вона має виглядати. Бахісс із Міжнародної кризової групи каже, що для Афганістану неприйнятно повністю покладатися на нього, враховуючи, що він зрештою висохне, тобто західні донори та регіональні учасники повинні сісти за стіл з Талібаном, щоб скласти план розвитку. «Такого роду взаємодії на високому рівні все ще заважає західне небажання розмовляти з Талібаном», — каже він. «Ми повинні визнати, що таліби контролюють країну, і поводитися відповідно заради афганського народу».

Нахід А. Фарід, колишній член парламенту Афганістану, а тепер співробітник лабораторії політики Прінстонського університету в Афганістані, каже, що «рішення, мабуть, полягає в тому, що повинні бути умови».

 Вона має на увазі необхідність прив’язати певну допомогу до певних реформ, щоб пом’якшити правління Талібану. Але Фарід також каже, що міжнародне співтовариство має знайти кращі способи направити гроші на некомерційні організації та жіночі групи.Для неї та багатьох афганських активісток кінцевою метою є створення інклюзивного уряду через місцеві та національні вибори, скасування дискримінаційних законів щодо жінок, забезпечення загальної освіти для всіх афганців і право на роботу без дискримінації. «У мене все ще є надія, що ми повернемо нашу викрадену свободу від Талібану», — каже Фарід.