Заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв назвав український закон про корінні народи "ублюдочним", Кримську платформу – "дебільною", і натякнув, що Росія буде чекати для переговорів нового керівництва в Україні.Про це йдеться в статті Медведєва, опублікованої в газеті "Коммерсант" ("Ъ"), пише УП.
Як і Володимир Путін, Медведєв упевнений, що "українські керівники нинішньої генерації – люди абсолютно несамостійні", а також що вони слабкі і "прагнуть лише до того, щоб набити свої кишені".
За твердженням Медведєва, президент Володимир Зеленський зрадив свою ідентичність і свою російську мову, а з "вивернутою навиворот людиною домовлятися не будуть.
За словами російського політика, президент України змушений "нескінченно маневрувати між різними силами: радикальними націоналістами , мусульманської частиною населення, перш за все татарами, помірними аполітичними українцями і росіянами, представниками інших етносів – щоб йому не зламали шию".
Саме тому, впевнений Медведєв, "з'являються ублюдочні документи типу "закону" про корінні народи України", а Зеленський "показує себе більшим націоналістом, ніж найбільш радикальні з них".
Доморощені талейрани. Підписують Мінські угоди, домовляються в "нормандському форматі", а потім – після внутрішніх бурлінь у Раді, на площі або ЦУ з-за океану – розгортають позицію зовсім в інший бік. Так, у політиці можливі компроміси, іноді деякі відступи від сформованої лінії, але не в такій мірі, коли узгоджений підхід змінюється на діаметрально протилежний.
А нам і нашим партнерам безперервно брешуть і відступають від прийнятих рішень. І справа не в конкретному прізвищі того чи іншого керівника. Це позиція всіх українських учасників переговорів, їхня лінія поведінки, modus operandi.
Таким "партнерам" у міжнародних відносинах, які змагаються в постійній брехні, немає і не може бути довіри. А значить, і переговори з ними абсолютно безглузді.
Тоді постає одвічне і головне питання: що робити в цій ситуації? А нічого.
Дочекатися появи на Україні притомного керівництва, яке націлене не на тотальну конфронтацію з Росією на межі війни, не на організацію дебільних "Кримських платформ", створених для обдурення населення країни і підкачки своїх м'язів перед виборами, а на вибудовування рівноправних і взаємовигідних відносин з Росією. Ось тільки з таким керівництвом України і варто мати справу.
Росія вміє чекати. Ми люди терплячі".